Ожиріння та надлишкову масу тіла розглядають як одну з найбільш серйозних медико-соціальних та економічних проблем, значимість якої визначається поєднанням загрози інвалідизації та зниження тривалості життя і є неухильною тенденцією зростання індексу маси тіла у багатьох країнах світу. Встановлено, що ожиріння є предиктом розвитку нових випадків ішемічної хвороби серця, порушень мозкового кровообігу, артеріальної гіпертензії, цукрового діабета 2 — го типу і деяких форм раку. У деяких економічно розвинених країнах ожиріння розглядають як одну з основних детермінант формування популяційного здоров’я та провідну причину передчасної смерті населення.

Ожиріння є хронічним рецедивуючим захворюванням, пов’язаним із впливом низки генетичних і неврологічних чинників, зміною функцій ендокринної системи, способом життя і харчової поведінки людини, що характеризується надмірним нагромадженням жирової тканини в організмі.

Надмірною вагою в сучасному світі страждають близько 1,5 мільярда дорослих людей і приблизно 20 млн дітей до 8 років мають проблеми із зайвою вагою. Серед населення України надмірну масу тіла має кожний четвертий мешканець. Характерні для сучасного суспільства малорухомий спосіб життя, нераціональне харчування зі збільшенням кількості рафінованих продуктів, постійні психологічні стреси призводять до росту частоти ожиріння серед осіб будь-якого віку, особливо молоді.

Існують різні засоби, за допомогою яких можна визначити ожиріння, але найбільш інформативний та сучасний метод вимірювання та виявлення ожиріння через індекс маси тіла (ІМТ) – показник, який можна обрахувати розділивши вагу людини у кілограмах на зведений у квадрат зріст людини в метрах.

ІМТ здорової людини знаходиться в межах 18,5-24,99 кг/м² (оптимальний діапазон – 21-23 кг/м²). Вважається, що людина має зайву вагу, якщо її ІМТ дорівнює або перевищує 25 кг/м². Діагноз ожиріння ставлять, якщо ІМТ дорівнює або перевищує 30 кг/м².

Для лікування ожиріння застосовують немедикаментозні методи (навчання пацієнтів, раціональне гіпокалорійне харчування, підвищення фізичної активності, зміна способу життя), медикаментозні засоби, а також хірургічне втручання. Основу лікування становить раціональне гіпокалорійне харчування, враховуючи індивідуальні харчові звички хворого, його спосіб життя, вік, стать, економічні можливості, в поєднанні з підвищенням фізичної активності.

Значну роль у профілактиці ожиріння відіграє й така важлива складова продукту, як глікемічний індекс. Продукти з високим глікемічним індексом (картопля, білий хліб, цукор, кондитерські вироби, деякі овочі та фрукти) стимулюють викид більшої кількості інсуліну підшлунковою залозою, внаслідок чого при відсутності енерговитрат швидко утворюється жирова клітковина.

Для боротьби з ожирінням рекомендуються фізичні навантаження – біг, плавання, їзда на велосипеді. Найпростіше та посильне для кожного фізичне навантаження — це ходьба, яка повинна бути регулярною, помірної інтенсивності, щоденною, починаючи з 10 хвилин на день, з поступовим збільшенням тривалості до 30-40 хвилин, з включенням коротких (10-15 хвилин) епізодів швидкої ходьби. Рекомендується щодня приділяти фізичним навантаженням не менше 30 хвилин.

Науковці наголошують — правильне харчування та фізична активність – невід’ємна частина здорового способу життя.

В сучасних умовах увага до здорового способу життя забезпечує здоров’я нації, підтримує стійкість та наближає перемогу!

Анна Лавренко, Яніна Авраменко, Полтавський державний медичний університет

Анна ЛАВРЕНКО, Яніна АВРАМЕНКО, Полтавський державний медичний університет