23-річний Сергій (прізвище хлопця не називаємо з міркувань безпеки) разом з дівчиною виїхав з рідного Мелітополя в 2022 році. Сталося це після того, як російська армія вдерлася в його рідне місто і захопила його. Молоді люди були змушені залишили своїх рідних та починати життя з “чистого аркуша”. 

Мелітопольці переїхали до Києва, знайшли роботу, житло, налагодили побут. Проте, як розповів Сергій волонтерам БО Волонтерська спілка «Поруч», ворог дістався до них і там. росіяни атакували його новий дім ракетами. 

8 липня 2024 року ворог зранку завдав масованого удару по країні. Київ став одним з міст, яке атакував агресор. Тоді ворожі ракети влучили в житлові будинки, дитячу лікарню та медичний центр. 

За даними міського голови Києва Володимира Кличка, внаслідок ворожої атаки, в столиці загинули 33 людини, із них — пʼятеро дітей. У стаціонарах медзакладів перебувало понад 30 потерпілих дорослих, з них четверо — у важкому стані. Крім того, 6 дітей, були госпіталізовані з лікарні Охматдит.

Сергій разом з дівчиною винаймав квартиру в п’ятиповерховому будинку, в який влучила одна з ракет. Хлопець був вдома, а його кохана — їхала на роботу. Сергій розповідає, що одразу згадав про правило двох стін і заховався у ванній кімнаті. Після вибуху, коли відчув, що стіни будинку не обвалюються, вистрибнув у вікно. На його обличчі були подряпини і кров, але головне, що сам він залишився живий. 

“Так співпало, що був в тих самих шортах, в яких виїхав з окупації”, — говорить Сергій. 

Після влучання, будинок суттєво пошкоджено, його стан визнано аварійним. Рятувальники не дозволяли людям навіть забрати документи з-під завалів, бо була загроза обвалу. 

Сергій згадав, що вніч, перед ракетним ударом, йому наснився покійний дідусь. Нібито разом з рідними робили ремонт в його квартирі. Сергій називає дідуся янголом-охоронцем та згадує про нього ледь стримуючи сльози. Так сталося, що дідусь помер від проблем з серцем, а в рідному Мелітополі йому просто не змогли надати допомогу. 

Не може пробачити він росіянам і те, що вони забрали у нього родину. Хлопець фактично втратив можливість спілкуватися з рідними, які вимушені були залишитись в окупації. А тепер агресор поцілив і в його нову квартиру.

«Цей завал — це друге чи, можливо, третє, що я не зможу пробачити росії, ні на які поступки йти… Першочергово — це те, що в мене відібрали Мелітополь і можливість спілкуватися з сім’єю, а перший … такий більш сильний близький удар був, коли помер мій дідусь. Суто через те, що вони вкрали все обладнання медичне і не було змоги перевірити… стався інфаркт і він сказав, що йому погано. Потім це повторилося, але ніяк не змогли допомогти», — говорить.

Під час розмови з волонтерами він згадав, як і 2022 році їхав через численні ворожі блокпости з думками про нове життя і зараз, так само, має шукати нове житло, купувати нові речі, відновлювати документи. 

Сергій нині проходить обстеження в лікарні, аби бути впевненим, що під час обстрілу не отримав якихось внутрішніх травм, про які не знає, бо перебував в шоковому стані. Хлопець говорить, що був би вдячний за будь-яку допомогу. Причому просить не лише для себе, а для всіх людей, які постраждали тоді під час атаки. 

Мелітополець також звернувся до українців з проханням не ігнорувати повітряні тривоги і пам’ятати про правило двох стін. На його думку, саме воно врятувало йому життя.