“Занадто тихо кричимо, якщо вони досі у пеклі полону”, “Поверніть наші життя додому”, “Прямо зараз вони під тортурами” — це лише маленька частина написів на плакатах, з якими на чергову акцію під назвою “Не мовчи — полон вбиває” вийшли рідні та близькі військовополонених. Акція проходила у центрі Запоріжжя та зібрала близько сотні людей. 

Далі в репортажі 061. 

“Чекаю свекра. Два роки він в полоні. Він дуже чекав на народження онука. Під час останньої розмови лише встигла йому сказати приблизну дату пологів і все. Він не знав навіть стать дитини”, — говорить одна з учасниць акції. 

Дівчина народила сина 9 серпня 2022 року, а у свекра день народження 13 серпня. 

“Чекаємо на нього,  будемо знайомити з онуком”, — додає. 

Такі акції проходять по всій країні і триватимуть до тих пір, поки не буде звільнено всіх полонених. На жаль, мова йде про тисячі людей. 

“Про полонених, які утримуються на окупованих територіях таких, як “ЛНР”, “ДНР” чи Крим, ми знаємо 90% прізвищ, умови в яких вони утримуються, але ті, кого вивезли на територію РФ, ми їх загубили. Ситуація з літаком — може стати Оленівкою-2. Ми дуже цього боїмося, бо той теракт ледве пережили, а зараз…. цей літак. Чи були там хлопці? Питання відкрите”, — говорить координаторка рідних бійців в/ч 3033 НГУ, дружина безвісти зниклого оборонця Маріуполя Тетяна. 

“Кожен обмін — це велика надія побачити полонених і тих, хто вважається зниклим безвісти. В полоні дуже багато людей”, — каже вона. 

Крайній раз Тетяна говорила зі своїм чоловіком 8 березня 2022 року. Потім була інформація, що  він вийшов на позиції, які були на заводі “Азовсталь”. 

“По тих позиціях працював снайпер, але поки не побачу тіла — буду шукати”, — говорить жінка.

Разом з маленьким сином на акцію вийшла і дружина полоненого бійця 501 окремого батальйону морської піхоти.

Малий тримав табличку, де було написано, що він бачив батька, коли йому було лише 2 місяці, а зараз дитині 2,3 роки. 

“Остання інформація про нього була 25 квітня 2023 року. Це інформація від іншого бійця, звільненого з полону. Більше жодної інформації… На акції виходимо, писали всюди. Понад 14 місяців, як наш батальйон не обмінюють. Крайній раз лише одна людина була з нашого батальйону. Не можна і не треба мовчати. Їх в полоні вбивають, катують”, — говорить жінка. 

Раніше 061 писав, що 28 січня вийшли на мирний пікет родини військовослужбовців, які вимагають для своїх рідних право на демобілізацію після 18 місяців служби за бажанням.