Волонтерське об’єднання «Шо ти, дядя?» вже вп’яте з початку повномасштабного вторгнення завозить партію авто з-за кордону для потреб військових. Цього разу волонтери власноруч обрали та пригнали з Франкфурта та Берліна 12 закуплених автівок та два автомобіля «швидкої допомоги» для ЗСУ, подарованих Данією та Польщею. 061 розповідає історію волонтерів, що мають за плечима десятки зборів, міцну команду однодумців і важливу мету.

Хто такі «Єноти» та як вони зібралися в «банду» на початку повномасштабної війни

«Назва «Шо, ти дядя?» звичайно має свою історію. Вранці 24 лютого всі були в паніці — чутно вибухи, налякані люди дома сидять, хтось ризикує та намагається знайти бензин та всі якось хочуть хоч трохи поспати. І ось 26 лютого, я заходжу в Інстаграм і бачу, що мій друг, з яким я разом навчався вже возить ліки коробками по різних місцях та точках. Я йому написав коротке повідомлення: «Шо ти, дядя? Чи можу я чимось допомогти?». І ось так зібрався перший чат з людей, які хотіли об’єднати зусилля, щоб допомогти військовим», — розповідає волонтер Твіс. 

На заставці у волонтерів тоді було зображення «Святої Джавеліни», а пізніше вже прийшла ідея з логотипом із Єнотом, бо саме ця тваринка асоціюється з волонтерською діяльністю, бо постійно щось шукає з продуктів, робить запаси і «нички».

«Цей процес, коли ми шукаємо та знаходимо все, що необхідно, називаємо «єнотити». Із самого початку займалися всім — шкарпетки, вода, сокири, лінолеум, мішки, будь-які взагалі запити отримували. Люди, які є в нашій «банді» вони супер різні -це в основному, друзі; ті, хто проходили Майдан, ті, хто точно знають, куди бігти і що робити.Так ми почали рости і рости , поки не переросли в відому волонтерську банду«Шо ти, дядя?». Часом доходить до абсурду, коли нам пишуть якісь подяки, ну чи якісь такі речі, бо наша офіційна назва «Благодійний Фонд «UA FREE»», а на цих подяках та листах так і пишуть «Волонтерській банді «Шо ти, дядя». Це дуже смішно, бо це ж наша неофіційна назва, яку ми так до кінця не зареєстрували», — продовжує волонтер.

Наразі команда має чотири основні напрямки діяльності – машини, оптика, квадрокоптери та медицина. Найбільшу кількість запитів, звичайно, що отримують на автомобілі для різних підрозділів.

«Машини — це такий витратний матеріал, особливо, коли ми кажемо про евакуаційний транспорт.Заради одного бійця буває таке, що й два еваки лягають», — зазначає Твіс.

Як пригнати тачку для ЗСУ та не зійти з розуму

Перед торгівельним центром вишукуються автівки, на які збирали кошти і привезли з Європи волонтери. Загальний бюджет партії з 12 авто — близько 55 тисяч євро. Це повнопривідні джипи – OpelFronteraта NissanPathfinder, Volkswagen T4 для медичної евакуації та підвозу БК, а ще два бусики.

Кошти на цю партію автомобілів, волонтери збирали близько 3-4 місяців. Далі вони розбиваються на дві групи, вирушають через всю Україну, пішки проходять кордон і їдуть за автомобілями, на які є запит.

«Здається, що у нас на рахунку вже більше 50 авто точно. Зараз простіше шукати авто. Бо є перевірені продавці, яким ми можемо подзвонити запитати за деталі, попросити вислати фотки. Раніше продавцями були фізичні особи, але зараз ми намагаємось трошки йти на крок вперед, тому що ми не знаємо, як наша держава буде ще закручувати нам гайки для виїзду. Ми розбилися цього разу на дві команди. Одна їде за джипами, друга — за бусиками. Бусики ми купляли на майданчику у Франкфурті, там є вже знайомі, ми подзвонили, поспілкувалися, вони нам трішки підготували. Вже на місці ми приїхали, за день всі машини змогли вибрати.Джипи обирали в Берліні, є ще декілька місць там на околицях, де ми змогли взяти ці машини. Але кожного разу кошторис стає більш високим, машини, наприклад,T4, які коштували 4300 євро, зараз вже 5000 і більше», — каже директор благодійного фонду «UA FREE» Пилип Ваганов.

«Ми раді, що у Запоріжжі допомагають, бо донатів стає менше і фондів стає менше. Ми щасливі, що можемо передавати допомогу. Зараз є потреба на генератори, мавіки, тепловізори, в черзі ще десятки автівок. Нам треба збирати. Ми зупинили чергу, бо багато треба і ми не можемо просто обіцяти, бо ми не знаємо, коли привеземо», — пояснює Ваганов.

Автівки, які пригнали з Європи, вже подолали шлях в три тисячі кілометрів, а самі волонтери проїхали туди і назад близько 8 тисяч км.

«Ось ця «Мазда», ви бачите, вона дуже старенька, але це та машина, яка ще в ті роки робилася, вона дуже надійна. Коли ми приїжджаємо за автівками, то дивимося, яка рама. Рама повинна бути ціла. Ми беремо інструменти, все перевіряємо, дивимося двигун – запускаємо його, слухаємо. У нас в команді є хлопці, які дуже добре розбираються в механіці, тому можемо їм довіряти», — пояснюють волонтери.

Звичайно, що в логістиці іноді можуть зустрічатися якісь бюрократичні перепони. Наприклад, одного з членів команди просто не випустили за кордон, бо він їхав вперше, при тому що організація підготувала всі необхідні документи, вони прописані в системі «Шлях», їх добре знають у волонтерських колах.

«Ми на це якийсь час витрачаємо, але цей час витрачається тільки на нашій стороні. А там це простіше, тому що європейці кажуть: «Ось тобі рахунок, оплачуй». Ми хочемо бути максимально відкритими для податкової, для держави. Ми всі машини купили вже повністю по рахунку. Нам виставили рахунок, ми з фонду, всі гроші, які були, а це донати, що надходять, прямо нам на рахунки, бо ми кешу не тримаємо ніякого. Зараз ми всі заправлялися з рахунку фонду. Ми заплатили гроші, ми почекали два дні, гроші зайшли, вони їх побачили, вони видали нам всі документи, і ми поїхали. У нас навіть зараз, коли ми приїжджали в Польщу, у них нема питань. Вони бачать чисті документи, організацію, і я вважаю, що так буде правильно», — зазначає директор благодійного фонду Ваганов.

Дуже часто в дорозі трапляються якісь непередбачувані ситуації чи курйози, але попри все волонтери зауважують, що відчувають дуже сильну підтримку навіть зовсім незнайомих людей. Багато українців в Європі залучаються та допомагають приганяти авто. Наприклад, хтось з команди виклав в мережу фото як вони йдуть пішки з кордону, так одразу ж з ними зв’язалась зовсім незнайома дівчина, яка запропонувала забрати їх на авто. Або поблизу Тернополя сталася поломка однієї машини і потрібен був швидкий ремонт. На допомогу прийшов один зі знайомих, що привіз ввечері в суботу майстра, який допоміг замінити термостат і за це не взяли грошей.

Як відбувається процес передачі автомобілей на фронт

Волонтерське об’єднання «Шо ти, дядя» не лише закуповує та переганяє автівки, а ще й робить техогляд та фарбування, щоб віддати її вже в бойовому стані, повністю готовою.

«Ми займаємося фарбуванням, і майстерня тут є в Запоріжжі. Цю роботу виконують люди, яким ми повністю довіряємо і ми сплачуємо їм все офіційно по рахунку. Таким чином, ми можемо всім нашим донаторам надати чітку доповідь, щодо грошей», — кажуть в організації.

Всі автомобілі передають військовим по акту прийому-передачі. Військові приїжджають та бачать який технічний стан має авто, які документи і все інше. Частина з цих автівок стане в нагоді мінометникам та для евакуації поранених, а частина може використовуватись у різних завданнях – перевезення БК, перевезення особового складу. Надважливим в місцях бойових дій є прохідність машини та кліренс.

Один з автомобілей швидкої допомоги, який пригнали спеціально для передачі, дістається представнику 15-тої бригади НГУ «КАРА-ДАГ». Військовий каже, що «швидка» їм зараз конче необхідна.

«Такі авто залучаються до евакуації, безпосередньо з лінії зіткнення до стабілізаційних пунктів. Такі автомобілі нам дуже потрібні, тому що вони знищуються буквально по декілька одиниць в місяць», — каже представник «Гвардії наступу».

Ще одне з авто швидкої допомоги, яке передали з Польші, обладнано ношами, місцем для кисневих балонів, двома інверторами, є система кондиціонування, полички. Потрібно дооснастити його ще необхідним медичним обладнанням та розхідними матеріалами.

«Ця автівка дуже містка, спеціалізована якщо її трошки дообладнати, то вона дуже потужна та міцна. Потрібно додати ще медичного приладдя, які бойові медики використовують при вивезенні поранених. Ця автівка може вивозити з другої лінії евакуації, вже безпосередньо на стабпункт або до міста -Запоріжжя чи Дніпра. Тобто перша ланка – це броньоване МТЛБ, яке вивозять безпосередньо з зони бойових дій, далі кейс-евак працює, плече евакуації і після вивозять поранених на «швидких», — коментує військовий медичний волонтер банди «Шо ти, дядя?» Сергій Матвієць.

Близько 150 тисяч гривень йде лише на паливо, щоб пригнати з Європи до Запоріжжя авто. Крім того, команда сплачує ремонти та фарбування.

«Ремонти бувають супер специфічні, тому що іноді машин випливають такі сюрпризи, хоча здавалося б, що все добре», — зазначають волонтери.

Зараз тиждень піде на ремонти, бо хлопці та дівчата хочуть якнайшвидше передати автівки захисникам, що дуже цього чекають на фронті.Є декілька автосервісів, які з «єнотами» співпрацюють. Ми побували в одному з них і побачили процес фарбування авто, який займався Юрій. До повномасштабного вторгнення він працював тренером в тренажерному залі. Але з початком війни доєднався до хлопців, які шукали запчастини для автомобілів, що були на фронті. Якось Юрій побачив машину, пофарбовану у занадто яскравий зелений колір.

— Тоді я сказав, що також можемо пофарбувати машину, але ми можемо кольори підібрати, можемо виїхати подивитись як виглядає зелень та зробити так, щоб машина виїхала в поле і її ніхто не знайшов. Тоді взяли валики, пензлики та пофарбували пікап для мінометників. Потім було вже 10 машин, 20, зараз вже більше 300 пофарбованих авто, — каже Юрій.

В день нашого приїзду до майстерні він фарбував Volkswagen Transporter, який більшість називає «течик». На одну так машину йде близько 4 кг фарби та 5-6 годин роботи. Окрім «течиків» Юрій фарбує для фронту пікапи, джипи, швидкі.