Військові рф увірвались в Пологи (Запорізька область) 3 березня 2022 року. В цей день з ранку і до вечора йшли важкі бої за місто, але ворог все ж окупував його і захопив одне з найбільших підприємств району — Пологівський олійноекстракційний завод. Там до війни працювало понад тисячу людей.

Виїхавши з окупації, керівництво підприємства заснувало благодійну організацію «Благодійний фонд «СВІТ. УКРАЇНА. ПОЛОГИ» та допомагає людям, які страждають від дій рф. Команда фонду — мешканці Полог, колишні працівники заводу. Волонтери розводять гуманітарну допомогу жителям прифронтових громад, возять воду в громади сусідньої Дніпропетровської області, які залишились без водопостачання через підрив Каховської ГЕС, допомагають ВПО, які знайшли прихисток у Запоріжжі та Дніпрі, роблять лазні та пральні комплекси для військових, організовують дитячі табори відпочинку для дітей Пологівського району.

Редакція 061 провела один день з командою благодійного фонду. Про що розповідають волонтери — далі в нашому репортажі.

З першою групою волонтерів «СВІТ. УКРАЇНА. ПОЛОГИ» зустрічаємося о 8:00. Це водії великих машин, які доставляють питну воду мешканцям Марганцю, бо саме питної води в місті досі немає (за винятком тієї, що привозять волонтери).

У Запоріжжі водії заливають воду в спеціальні ємності. В день кожна машина робить 2-3 ходки, в залежності від потреб людей. І так щодня, крім неділі.

“З середини червня воду розвозимо. 30 тисяч кілометрів машина, на якій я працюю, пройшла. Хоча до Марганцю із Запоріжжя лише 50 кілометрів”, — розповідає водій однієї з машин, якого звати Сергій.

Він каже, що люди їм дуже раді.

“Ми завжди в один і той самий час приїжджаємо і люди чекають. Нам приємно, що можемо допомогти”, — ділиться волонтер.

Він прожив в окупації два тижні, а потім забрав родину і виїхав. Згадує, що було дуже страшно, коли ворожі солдати по місту стріляли. Виїжджали колонами, пройшли вісім ворожих блокпостів.

“Дякуємо нашому керівництву за те, що нас зібрали і роботу дали. Додому 100% повернемось. Віримо”, — впевнений він.

В черзі до Сергія стоїть з десяток людей з пластиковими бутилями. Одна за одною він наповнює ємності водою, питає у людей, як справи і так кожен день.

Разом з ним працює Юлія. Жінка також є мешканкою Полог. З міста виїхала 29 вересня 2022 року Півроку вона роздавала в окупованому місті гуманітарну допомогу, яку туди привозили волонтери. Каже, що було і важко, і страшно. Ворог знущається з людей, відбирає майно, розбиває місто і звинувачує в тому ЗСУ.

“Тут, в Марганці, ми вже всіх знаємо. З перших днів після підриву ГЕС привозимо водичку. Зараз воду цю роздамо і поїдемо знову заправимось і прийдемо на іншу точку”, — говорить волонтерка.

Щодо ситуації з водопостачанням у Нікопольському районі, як запевнив нас начальник Нікопольської РВА Євген Євтушенко, всі водоканали району працюють у штатному режимі. Воду беруть з р. Дніпро, або з альтернативних джерел водопостачання. Проте, в деяких громадах вода є лише технічна, питну — привозять волонтери, або ж люди набирають її в місцях, де встановлені станції очистки.

В Марганець вода подається з Миколаївського водосховища. Вона проходить очистку, але все одно залишається технічною. Наразі в регіоні триває будівництво нового водогону (його прокладають із Запоріжжя). Тож, поки йде будівництво, мешканці кожного дня приходять на пункти розливу води та не перестають дякувати волонтерам.

Поки одні машини доставляють воду в громади сусідньої області, інші — везуть її у прифронтові міста та села Запорізької області. Також волонтери привозять туди і гуманітарну допомогу.

На одній з таких фур працює Юрій Олександрович. Колись він займав посаду начальника цеху залізничного транспорту на заводі в Пологах. Після того, як благодійний фонд придбав вантажівку, то виявилось, що категорія, яка дозволяє керувати такою машиною тільки у нього є.

Питаємо його, а чи не страшно їздити в громади, що поруч з фронтом. Каже, що після того, як ворог зайшов в Пологи, то вже не страшно.

“На прифронтових територіях люди залишились і вони потребують допомоги і треба везти і продукти, і речі… Їздимо. От зараз авто завантажили і приблизно 1700-1800 людей за раз отримають допомогу. Кожного місяця по кілька разів їздимо в Гуляйполе, Оріхів та інші населені пункти. Так виходить, що кожен день ми в дорозі”, — розповідає чоловік.

В окупації у нього залишився 87-річний батько. Він відмовився виїхати. За півроку до повномасштабного вторгнення померла мати Юрія Олександровича і батько залишився, аби доглядати за могилою і будинком.

До Дня волонтерів засновник благодійного фонду Денис Кирилов отримав почесну державну відзнаку — “Золоте серце”.

“Для нас це дуже почесно”, — розповідає волонтерка фонду Альона.

Раніше вона працювала секретарем керівника Пологівського олійноекстракційного заводу. Вся її родина виїхала з окупації 25 квітня 2022 року.

“В один день зателефонував наш керівник і сказав, що організував благодійний фонд і збирає нас, нашу заводську родину. Так ми і працюємо. Надаємо допомогу мешканцям Пологівського району (це і Токмак, і Пологи, мала Токмачка, Оріхів та інші). У Запоріжжі роздавали продукти нашим ВПО, потім з’явилися пункти видачі у Дніпрі. Всім, чим можемо, допомагаємо. 80% мешканців району виїхало. Маємо 14 000 зареєстрованих ВПО. Людям потрібна допомога і ми намагаємось закрити їхні потреби. Хтось виїжджає, а хтось повертається”, — говорить волонтерка.

До новорічних свят фонд дарував подарунки дітям. Волонтери також збирають все найнеобхідніше для тих, хто чекає на них неподалік від лінії фронту. Вони кажуть, що будуть допомагати стільки, скільки треба і мріють, як відновлять рідний завод та повернуться в свої домівки.