Вони мріють, що невдовзі пересядуть на німецькі «Леопарди», але поки що воюють на своїх Т-72. Військові, які боронять Запорізький напрямок, говорять, при правильному догляді і ці танки добре «гамселять» противника. Але для цього не лише техніка має бути напоготові, а й екіпаж повинен постійно проходити навчання.

Як це було, бачили журналісти 061.

Оце так по багнюці вправно мчить 42-тонна «Таня». Жіноче «ім’я» їй дав 26-річний Олександр, який є навідником. Танею звати його наречену, яка чекає на нього вдома. На честь дівчини вирішив назвати і бойову машину. Кохана була непроти. Він на фронті з перших днів повномасштабного вторгнення. Каже, що саме на війні він усвідомив, що найціннішим є час, який ти проводиш разом з рідними та близькими. А гроші, робота… то трошки інші пріоритети.

«Складно працювати. Було б непогано спробувати танки «Леопарди». Думаю, колись настане час зустрітись з тією технікою», — каже навідник і вірить, що невдовзі повернеться додому і нарешті побачить наречену.

Екіпаж цього панцерника на фронті влучно знищує піхотні розрахунки ворога, бліндажі, БК.

Як говорить командир танкової роти на позивний «Соняшник», вони роблять все, щоби іншим підрозділам було трошки легше.

Нині на полігоні танкісти відпрацьовують штурмові дії, вражаючи умовні цілі. Спочатку екіпажі танків виконують ведення вогню з ходу, після чого здійснюють постріли з танкової гармати і кулемету.

«Працюємо на тому, що маємо, виконуємо завдання на 95%», — каже командир танкового батальйону на ім’я Ігор і додає, — «З початку війни, коли у артилерії було недостатньо боєприпасів, танки працювали як артилерія… на відстань до 10 км».

І саме штурмові дії він називає найважчими, бо противник знаходиться в обороні і його треба вибивати.

На фронті, як і на полігоні, роботу танкістів коригують аеророзвідки. Без «пташок» нині неможливо уявити бій.

Всі ці хлопці мають бойовий досвід, кожному з них є що згадати, але розповідати про то важко. 29-річний командир танку на позивний «Іскра» каже, що запам’ятав, мабуть, на все життя, як працювали по ворожому бліндажу. Ворог був всього в 150 метрах.

«Складно морально, але ворогу теж складно, коли він сидить в окопі, а на нього їде танк», — каже військовий.

Танкісти пояснюють, яким би важким не було завдання, його треба виконувати, щоб прикрити піхоту, бо танк сам по собі не працює.

«Робимо все, аби максимально убезпечити їх», — говорить «Іскра».

Він має надію, що перемогу вони будуть здобувати на «Леопардах», пересісти на які так мріють. Кажуть, що готові швидко опанувати європейські панцерники.