Спеціально до Дня медика військові показали тих людей, що щодня допомагають рятувати захисників – військових медиків, фельдшерів, госпітальєрів, водіїв евакуаційних бригад.

Про це повідомляється у відеоролику на сторінці Запорізької окремої бригади територіальної оборони, передає 061.

Помічниця начальника бригади медслужби з позивним «Вогник» розповідає, що працюють евакуаційні групи на шести точках.Залучені бойові медики батальйону, а на підстраховці є госпітальєри. З евакуаційних точок поранених бійців направляють на Покровське до ЦРБ.

«За цей час – більше трьох місяців ми усіх довозили. У нас працюють сильні лікарі в евакуаційних групах – анестезіологи, терапевти, що мають певну практику. Якщо поранений стабільний, то головне спокійно його довезти. Якщо не буде захисту, то нам звичайно, що буде важко працювати, бо буде зона ураження важливих органів – серця, легенів», — каже дівчина-медик.

Вона додає, що планує залишитись у військовій медицині, бо відчуває, що це саме її покликання.

Ще один фельдшер Запорізької окремої бригади територіальної оборони з позивним «Док» каже, що його основне завдання – рятувати поранених і доставити їх до місця призначення живими. Перш за все йому потрібно стабілізувати бійця, за потреби накласти турнікет, ввести знеболююче та перевірити чи немає якихось інших поранень чи кровотечі.

«Був складний випадок, коли в одній машині було одразу троє поранених. Серед них – хлопець з відірваною кінцівкою, поранення в живіт та поранення у поперек. Моє завдання було швидко допомогти всім. На щастя, всі доїхали і 200 нема.

Яка в мене мотивація? В 2014 році пішов у ЗСУ, був у бригаді, отримав поранення, а у 2016 році був списаний. В 2019 році я прийшов до батальйону на посаду фельдшера.У мене дві дочки та дві онуки, так що пускати їх [російських загарбників] не можно, тому я і тут», — каже «Док».

Водій, санітар евакуаційної машини з позивним «Скорий» каже, що тут індивідуальний підхід. Якщо людина не сильно поранена, то намагаються довезти його на нормальній швидкості, але якщо хтось отримав важке поранення та втрачає свідомість, то бувало, що їхали на швидкості близько 150 км/год.

«Я зараз роблю те, що в мене виходить найкраще, адже я водій з досвідом більше 15 років. Я прийшов сюди допомагати наших хлопцям, воїнам стояти за свою землю», — каже він.

Віктор Нізовцев з позивним «Іволга» зараз працює водієм евакуаційної групи, а до війни він був посадовцем міської ради і відповідав за дотримання прав. Він каже, що обрав цей шлях, бо хоче потім нормально дивитися на себе в дзеркало, щоб йому не було соромно, що він не приймав участь у війні і не зробив те, що міг, аби дати відсіч ворогу.

«Був випадок, коли ми везли пораненого хлопця до лікарні. В цей час на дорозі як раз була спочатку колона артилерії, а потім декілька танків. Мені дуже запало в душу те, з яким розумінням водії цих автівок, танків та і військові, що були в кузові віднеслися до нас. Коли ми їхали з сиреною, то вони почали стучати по кабінах своїх водіїв і буквально за кілька секунд дорога була вільною і навіть танки поз’їжджали на узбіччя, аби тільки нас пропустити», — згадує Віктор.

Сергій Новак з позивним «Вет» у мирному житті працював ветеринаром, а його колега Таїсія з позивним «Тайсон» була дизайнеркою, що має досвід роботи медсестрою в хірургії. Зараз вони бойові медики. Сергій згадує, що він спочатку був волонтером, а потім пішов у воєнкомат, але його не брали, поки він не розповів, щ знається на медицині. Тоді вже його взяли медиком. Одне з найскладніших їх завдань було – допомогти і довезти хлопця з пораненням в сонну артерію і ногу. Найрозповсюджені поранення – осколкові та кульові поранення в руки, ноги та голову.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що запорізькі лікарі врятували пацієнтів з нирковою недостатністю, що вирвалися з окупованих територій у важкому стані.