Позиції «Ікси» або панівна висота, або ж «ворота» до Роботиного — всі назви є вірними. І всі вони про місце, звідки починався контрнаступ українських військових на Запорізькому напрямку.

Журналісти 061 поспілкувалися з бійцями, які брали участь у штурмі «Іксів» та на власні очі побачили, як виглядають нині позиції, де ворог встиг добряче укріпитися і звідки його довелось вибивати майже півроку.

Назву «Ікси» висота отримала через те, що на карті має таку форму. Тож, вирішили довго не вигадувати і назвали позиції «Іксами». Саме з цієї висоти дуже добре проглядається все навколо. Без перебільшення, видно місцевість на відстань близько 4 км.

«Ця висота одна з ключових для виходу на Роботине. Звідси до села близько 3 км по прямій. «Ікси» — це ворота на Роботине. Коли було поставлено завдання взяти Роботине, то треба було взяти спочатку «Ікси», — говорить офіцер 65-ої ОМБр з позивним «Полтава».

На початку позицій — підбитий ворожий БТР, який противник використовував як бліндаж.

«Там додатково зроблений бліндаж, вони ховались. Якщо наша артилерія стріляла і попадала, то їм нічого не було. Це якраз початок цих позицій «Іксів», коли треба було їх взяти, то, в першу чергу, треба було вибити противника тут, тому що він ховався за цим БТР-ом», — додає «Полтава».

Штурмували позиції різні підрозділи впродовж майже півроку. Проте виконати завдання вдалось воїнам саме 65-ї бригади.

29-річний боєць з Рівного на позивний «Гєра» є учасником штурму «Іксів». Військовий сьогодні згадує ті події навіть з усмішкою, проте тоді, було не смішно зовсім. «Гєра» розповідає, як вони зустріли близько десяти ворожих солдатів, які заступали на зміну і не знали, що українські військові вже «відбили» частину позицій.

«Вони йшли бойовим порядком в дві колони, на зміну. Ми відкрили вогонь, вони почали бігти, ховалися в лази (спеціальні ходи прориті в окопах)», — каже він.

Його побратим 36-річний боєць «Грін» додає, коли йшли на штурм, то була думка, що ніхто вже назад не повернеться.

«Дорога туди була дуже важкою. Думали, що не вернемося. У нас була така вдача. Вони проспали. Вони не очікували, що ми будемо зранку штурмувати, бо штурм був ввечері спочатку. Вони не очікували другий заход», — ділиться спогадами боєць.

Вже на позиціях стався ближній бій. Наші військові кажуть, ворог був на відстані шести метрів.

Ці події відбувалися влітку. Проте ворог ледь не щодня намагається відбити “Ікси”. Після взяття «Іксів» нашим військовим з різних бригад та підрозділів було поставлено завдання захопити решту позицій.

Поки штурмували «ворота» до Роботиного, зрозуміли, що виконувати бойові завдання на техніці не варто, адже ворог чує її і бачить. Треба заходити малим групами і тоді завдання можна виконати.

Механік-водій БМП «Ypr-765» на імʼя Ринат згадав про невдалу спробу штурму, це було в березні цього року. Ворог, почувши гул техніки, одразу відкрив щільний вогонь і крив наші підрозділи з усього, що тільки можна.

«Виходили тоді ми теж дуже тяжко», — каже він.

Військовому 43 роки він родом з Одеси. Під час нашого спілкування він замінював антифриз на БМП. Говорить, що вже переходять на зимовий режим: перевіряють акумулятори та роблять ТО своїм бойовим машинам.

«Головне призначення цих машин — перевезення боєкомплекту, людей або ж евакуація. Це не машина штурма, це допоміжна. Її чути за 3-4 км, то ж ворог може почути, що ми їдемо. Але вона швидка», — розповідає.

Військові називають свої БПМ «юпікі» і зізнаються, що ті «бояться» ворожих «Ланцетів» та дронів-камікадзе, яких дуже багато у ворога.

Зараз «Ікси» під контролем українських військових, але там і досі лежать рештки ворожих солдат. Під час штурму ворог залишив на позиціях чимало набоїв, мін, РПГ.

Проте для того аби рухатися далі та звільняти українські землі нашим військовим треба більше зброї.

«Якби більше зброї давали, то контрнаступ мав би кращий успіх ніж зараз», — каже «Полтава» і додає, що попри доволі обмежену допомогу на Запорізькому напрямку з січня дотепер ЗСУ просунулись на близько 10 км.