Малинівка – село під Гуляйполем, куди окупаційні війська зайшли вже 5 березня, а 22-го – його звільнили українські військові. В боях за Малинівку брали участь регулярні бригади (гірсько-штурмова і десантна), а зачистку села проводили військовослужбовці Запорізької бригади ТрО. Для останніх – цей бій був особливим, бо до цього вони ніколи в житті не воювали.

Як сьогодні виглядає звільнена Малинівка – далі в репортажі 061.

В березні загарбники дуже хвалилися тим, що захопили Малинівку. 

«Малиновка снова наша! Теперь окончательно! Как и сто лет назад, она уже несколько раз переходила из рук в руки. Фильм «Свадьба в Малиновке» стоит смотреть не как художественную, а как документальную киноленту», — писав один з колаборантів.

Але «їхньою» Малинівка не залишилася, українські військові зачистили село від ворога. 

«Перший день гатили понад 10 годин без зупину. Хати горіли. Тільки-но їх відтісняють з населеного пункту, починається зачистка і вони починають обстрілювати та “знищувати», — розповідає сержант розвідвзводу Запорізької бригади ТрО, який має позивний “Панчо”.

Як повідомив голова Малинівської громади Володимир Шиш, на сьогодні з 13 сел громади 9 — під окупацією, там залишається 108 людей (у той час як до війни було 3018).

«А в тих чотирьох, які під нашим контролем, залишилось близько 60 людей, зокрема у селі Полтавка живе 34-36 людей, Малинівці — 13-14. З 2 березня в громаді немає світла, проблеми з водою. Житлового фонду вцілілого майже немає. Всі 8 закладів освіти зруйновані, немає пошти, амбулаторії, магазинів, сільрад, будинків культури, дитсада – все зруйновано. Сьогодні є ризики підпалу, а поля всі доходять впритул до будинків. Один будинок згорів повністю вночі. Збирати врожаї ніхто не збирається. Щоб відшкодування було ми все фіксуємо. Ми хочемо відтворити картину, зробити реєстр і потім відбудувати все», — говорить очільник громади. 

Військові кажуть, що російські солдати, у разі втрати контролю над населеним пунктом, починають його просто знищувати. Ворог «криє» села з мінометів, застосовуючи РСЗВ, артилерію. 

«Кілька днів тому ворог кілька годин поспіль обстрілював село.  Вони б’ють прицільно — по хатах в селі. Їм байдуже чи є там люди, чи ні. Просто стріляють. Але ми готові їх вигоняти, бо Україна це наша земля і за неї ми готові життя віддати», — говорить військовослужбовець з позивним «Мєлкий». 

За словами українських захисників, як не намагалися, але зрозуміти мотивації ворожих військових вони не можуть. 

Останнім часом помітили, що ворог став інтенсивніше обстрілювати населені пункти, але і наші військові відповідають.

«Починаємо воювати по-справжньому. Ми вже пристосувались, вже розуміємо, де, що та куди летить…. З нами зараз пліч-о-пліч стоять ті, хто пройшли вишкіл, перебоялись, стали врівноваженими. Зараз залишились ті, з ким можна стояти поруч і не хвилюватись. Люди, які до війни були ремонтниками у вагонному депо, навчились відрізняти танки, САУ, РСЗВ», — говорить комвндир роти «Охрим». 

Він додає, що на гуляйпільськлиу напрямку ворог працює танками, САУ, застосовує «Урагани».

Малинівка сьогодні хоч і звільнена, але там знаходиться дуже небезпечно. 

В сусідній Полтавці, яка є прифронтовим селом, ми зустрілися з місцевими мешканцями. Люди не можуть стримати сліз, коли починають говорити про обстріли та те, як ворог змінив їх життя. 

Пенсіонерка Людмила Миколаївна провела нас у свій двір, показала поле з пшеницею, з якого мала зібрати близько 4 тонн врожаю. Але цим планам не судилось справдитись, бо в селі не залишилось комбайнів. Тож, збирати врожай вона не буде, а він в цьому році вийшов ну дуже хорошим. 

Виїжджати з сел люди не збираються, бо не мають куди, тож щойно чують вибухи — біжать до підвалів. Тільки-но обстріл завершується, йдуть до сусідів, дивитись чи всі живі.