Український співак YAKTAK (справжнє ім’я — Ярослав Карпук) вперше приїхав до Запоріжжя із концертом, в рамках великого туру Україною

Проект YAKTAK з’явився на початку повномасштабної війни і одразу став популярним. Композиції «Наречена», «Погляд», «Вродлива», «Чекає вдома» набрали не один мільйон переглядів за короткий час. Пісня «Порічка», виконана у дуеті з співачкою KOLA, одразу стала справжнім хітом. Власне з неї і розпочався запорізький концерт. 

Журналісти 061 поспілкувались з артистом. Говорили про українську мову, допомогу ЗСУ, перші дні війни та інше. Детальніше — в нашому репортажі. 

Співак приїхав до Запоріжжя вперше. Каже, що їхати в прифронтове місто не страшно. 

«Люди ж тут живуть і якщо вони після мого концерту вийдуть і будуть заряджені до життя, я буду радий», — каже він.

Молодий виконавець зізнається, що музикою займається з самого дитинства, але не випускав пісні до війни. Зараз же, кожну вільну хвилину, він намагається присвятити музиці. 

«Популярність на мене не звалилася. Я до цього йшов і дуже сильно цього хотів», — пояснює Ярослав. 

Він добре пам’ятає перший день повномасштабноїв війни. Був в Києві, в гуртожитку (він студент Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтва за спеціальністю «артист-вокаліст»). Говорить, що не було часу для депресії та сліз. Разом з хлопцями ходили вікна скотчем заліплювали аби вони не повилітали у разі вибуху. 

«Я потім почав думати, а як я можу піснями допомогти. Так почав писати. Вийшов трек «Повістка». Тижні два пройшло від початку війни і почав писати пісні», — розповідає артист. 

Ярослав додає, що отримує певний заряд, силу від людей, які приходять на концерти і намагається своїми концертами допомогти та бути корисними нашим Збройним силам.

«Не хочу говорити гучні фрази про волонтерство, але ми проводимо різні аукціони. Купуємо та передаємо машини військовим. Мені здається, що зараз в Україні нічого не може бути спрямовано не на волонтерську діяльність. Нині також збираємо на автівки для військових. Є різні товариші-знайомі, які кажуть, що треба допомога там-то і ми стараємось відправляти. Відправляли бронежилети, рації. Особисто не можемо відправляти, бо не встигаємо, часто змінюємо міста. Знайомі передають», — розповідає.

Попросили його сказати кілька слів військовим:

«Всі концерти, які ми можемо проводити, всі інтерв’ю, коментарі — це лише завдяки вам. Стараємось вас підтримувати, як можемо, кожен на своєму місці. Тримайтеся! Слава Україні!».

За час війни його найбільше вразив концерт у Києві, Чернівцях і в Коломиї.

Коли планувався концерт у Запоріжжі, то звичайно було хвилювання. 

«Я не прямо за себе переживаю, а за людей. Бо ми збираємо зал і це відповідальність», — пояснив артист. 

Він дуже хотів би, щоб першим місцем після перемоги, яке відвідає з концертом, був Крим. Під час війни, хотів би максимально всі міста відвідати. Звичайно мова про ті, де безпечно для людей. 

Щодо мови, то Ярослав говорить і пише пісні українською. До тих артистів, які продовжують співати російською, відноситься жахливо. 

«Не хочу нікого змушувати, але це жахливо. Ми мусимо підтримувати і розвивати нашу мову. Бо ворог хоче нашу мову максимально знищити та викреслити з історії і вони роблять це максимально жорстко, а ми собі дозволяємо далі співати російською, бажаючи слави. Наша мова солов’їна і красива, вчить її. Коли почалась війна, я собі поставив за ціль — витиснути всю російську музику з наших чартів, з наших вух і маю надію, що це вдається. Але розумію, що для для цього треба час… Я розумію, що був час і багато хто говорив російською, але нас вбивають, максимально навязують своє. Перше, що вони роблять — перефарбовують все в кольори Росії, жорстока русифікація, а ми собі дозволяємо плавно, довго, демократично переходити. Вони стараються знищити українську мову і першими заходять до наших домівок з російських пісень, російської мови, російської музики, а потім приходять вони і кажуть: «так тут ми і це наша територія», — висловився співак. 

Ярослав Карпук народився у селищі Стара Вижівка (Волинь). Займається музикою з чотирьох років, є переможцем численних музичних конкурсів різного рівня.