Роман – командир батальйону 128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Його підрозділ брав участь у звільненні від російських окупантів населених пунктів Лобкове та П’ятихатки, що у Василівському районі Запорізької області. Вибити загарбників з цих сіл українським захисникам вдалось у червні 2023 року.

Як відбувалось звільнення Лобкового та П’ятихаток комбат розповів в рамках проекту «Командири перемоги» Управління стратегічних комунікацій ЗСУ.

Перед висуванням підрозділу дії кожного військовослужбовця спланували, врахували особливості місцевості, вивчили оборону противника. Це дозволило знайти місце для несподіваного маневру і взяти під контроль Лобкове.

— Лобкове – це населений пункт, в якому знаходилась бойова оборона противника і знайшли ми досить такий вигідний піст, де можливо нас противник не очікував. Кожен командир взводу, командир відділення, екіпаж бойової машини, екіпаж танку знав свій маневр – це обов’язково. І для противника це було такою несподіванкою, що наша колона рухалась з флангу до населеного пункту, дуже стрімко пробила прохід і зайшла в населений пункт, відрубавши два шляхи відходу противника. Противник відходив по крайньому маршруту, який в нього залишився, про який ми теж знали, і цей маршрут контролював розвідувальний взвод батальйону, який завчасно був виставлений у вигідні позиції і чекав просто свого часу, — каже Роман.

Після цього четверта рота рушила по дорозі в напрямку Жереб’янок, щоб зайняти тут панівну висоту, з якої противник мав огляд в бік українських захисників від 4 до 7-8 кілометрів. Військовослужбовці потрапили під обстріл ворожої артилерії, але змогли зайняти панівну висоту. Це стало плацдармом, з якого продовжився наступ на П’ятихатки.

Перший окоп противника на панівній висоті захопило відділення під командуванням Олександра.

— Під час роботи ворожої артилерії один зі снарядів впав близько і з 9 піхотинців, в тому числі де був Олександр, 5 отримали поранення, і він теж отримав поранення. Ще правда не розумів наскільки важке, але десь на тому адреналіні і на тій відповідальності поставленої задачі він перше що зробив, це ті чотири чоловіка, які уціліли, він їх підняв, продовжив виконувати задачу. Він зайшов в ці окопи, зачистив ці окопи. Кулеметник противника відкатився, але продовжив наносити по ним вогневе ураження. В нього куля залетіла в руку навиліт, це вже в нього було друге поранення. Потім він ще отримав поранення ноги, як вже виявилось, це також навиліт кульове тієї самої ноги, яка була роздроблена. З цими всіма пораненнями він зачистив окопи, зайняв цю панівну висоту своїм відділенням, потім провів евакуацію в БМП тих чотирьох військовослужбовців, які були поранені, — згадує події Роман.

На шляху просування до П’ятихаток хлопці виявили протитанкове мінне поле.

— Машина розмінування мала розмінувати саме мінне поле біля позицій, але вона зробила постріл і влучила в самі позиції, де знаходився противник. Ми захопили їхні перші траншеї, заблокували підступи з тої околиці, з якої ми йшли і це вже забезпечило втягування підрозділів для подальшої зачистки населеного пункту П’ятихатки, — розповів комбат.

Далі українські захисники пройшли передній край оборони противника і у ворога почалась паніка.

— На момент коли пробили кордон в цей населений пункт, ми зайшли, в противника вже була паніка. Захопили ми радіостанцію, моніторили, що в них відбувається в ефірі – противник вже відходив, а ті що там залишились, ховались по підвалах. Вони спробували відходити вночі, ми їх схопили за допомогою засобів БПЛА і наносили по ним вогневе ураження, але вони відійшли, — каже Роман.

За словами російських військовослужбовців, яких взяли в полон, в П’ятихатках знаходилось від 150 до 180 загарбників. З населеного пункту їх вдалось вибити 30 піхотинцям за підтримки двох танків.

— Пишаюсь кожним військовослужбовцем батальйону, який виконував задачі і виконує зараз. Для мене вони в першу чергу герої, які вже знаходяться тут. Я завжди їм кажу, що для них мотивація, окрім того, що вони захищають нашу батьківщину і вбивають ворога, вони ще в першу чергу захищають свої сім’ї, свої домівки. Хочу щоб вони знали, що я ними пишаюсь і для мене честь бути їхнім командиром, — з гордістю сказав комбат.

Як тренуються танкісти, що боронять Запорізький напрямок, читайте у репортажі за посиланням. 

Підписуйтесь на наш канал в Telegram, щоб не пропустити важливі новини міста та області.