У Запоріжжі працює простір, де жінки та дівчата можуть отримати психологічну, юридичну, соціальну допомогу. Проєкт під назвою «Затишно space» вже допомагає жінкам та дівчатам у Вінниці, Хусті, Черкасах, Кропивницькому, Миколаєві. Він стартував минулого року, після початку повномасштабного вторгнення. Адже в країні з’явилося дуже багато внутрішньо переміщених осіб, переважно це були жінки з дітьми, які опинились в складному становищі.

Як працює затишний простір у Запоріжжі — далі у матеріалі 061.

За словами однієї з координаторок проєкту безпечних просторів «Затишно space» Марії Васильєвої, у Запоріжжі таке місце з’явилося з середини травня. За півроку тут побували тисячі жінок та дівчат. За понад чотири місяці запорізький простір відвідали більш як 450 унікальних відвідувачок, у просторах всієї мережі побували вже понад 2500 жінок, не враховуючи дітей.

Проєкт про життя та боротьбу

«Результати бачимо, попит великий. Жінки приходять, чуємо багато історій. Потреба в такому просторі точно є. Наша головна перевага — у нас є дитяча кімната, аби жінки могли собі повноцінно приділити увагу і знати, що з їхніми дітьми займаються фахівці», — говорить координаторка.

Жінки приходять в «затишне місце» аби поговорити про те, що болить, отримати позитивне спілкування, допомогу. В просторі кажуть, що відкривали їх не в кожному місці, а брали до уваги такий показник: є багато ВПО, але немає таких проектів.

«До нас приходять жінки, які перебувають в шоці, і ми їм даємо можливість побути в просторі із стресостійкими людьми. Друга категорія — коли жінки вже вийшли з шокового стану, але ще не розуміють, що робити далі. Третій рівень — вони розуміють проблеми і можуть займатись з вузькими спеціалістами. Цей проект про життя, боротьбу, про те, що є люди, з якими затишно», — додає Васильєва і зізнається, що сама прийшла в проект, бо він був про підтримку. На той момент саме цього не вистачало їй.

Проблемні стосунки

«На Закарпатті був випадок гендерно зумовленого насилля. Літня жінка виїхала туди з родиною своєї доньки, яка забирала всю пенсію цієї жінки і не давали їй гроші. Жінка жила в якійсь коморці, боялася говорити про свої права та потреби. До нас вона прийшла з донькою та онукою, але мовчала завжди. Ми подумали, що просто мабуть мовчазна людина. Але чим більше заходів було, тим більше вона відкривалась», — розповідає одну з історій Марія.

Коли жінка почала собі дозволяти говорити, то виявилась цікавою, ерудованою. Вона почала працювати з психологом і з’ясувалося, що весь цей час вона не розуміла, що не має бути так, що у неї забирають гроші. Вона не розуміла, куди звернутись. Нині вона живе сама, винаймає житло, займається з психологом, приходить до простора.

«Найскладніше в цьому проекті — повертати людей на землю. Жінки можуть все, самі зможуть. Вони мають повірити в себе, але дуже багато стереотипів в суспільстві», — говорить Васильєва.

Коли команда пережила такий самий досвід, що і ті, хто приходять по допомогу

В проекті працюють люди, які з особистого досвіду знають, як це втратити домівку, починати все з «нуля» і не опускати при цьому руки.

Одна з них — комунікаційниця простору Катерина. Дівчина жила в невеликому містечку Запорізької області, працювала журналістом. Але 3 березня 2022 року місто окупували. В окупації вона з чоловіком прожили місяць, а потім наважилися на виїзд.

«Ми бачили що безпекова ситуація погіршується. Поруч з нашим будинком було все розбито. Окупаційні війська поводились нагло. Ми зрозуміли, що майно ми не врятуємо і треба виїхати, щоб врятувати життя. 7 квітня ми виїхали. В той момент колони були величезні. Нам пощастило і нас не дуже довго тримали на блокпостах. Їхали, як і більшість людей, з думкою про те, що скоро повернемось додому. Думали місяць — максимум два і все. Але пройшов понад рік як ми живемо у Запоріжжі», — розповідає дівчина.

Виїхавши до Запоріжжя, роботи, яка допомагала відволікати від негативних думок, не стало.

«В якийсь момент я зрозуміла, що хочу відпочити від постійного інформаційного потоку на роботі, хочу щось змінити в своєму в житті. Півроку я була без роботи. Аж потім побачила, що соціальний проект шукає людей. Я відправила резюме на адміністраторку. Мені запропонували бути комунікаційницею. Цей проект дуже потрібен був мені, як людині. Мені близька його концепція. Я розумію, що таке бути поодаль від дому, близьких. Я розумію проблеми ВПО», — говорить Катерина.

Відчуття потрібності або зворотній зв’язок

Авторкою проєкту безпечних просторів є запоріжанка Оксана Куянцева. Жінка не лише придумала ідею, а й знайшла міжнародних донорів, які її підтримали. Оксана говорить, що дуже хотіли зробити місце, яке б асоціювалося з домівкою. Власне це їй вдалось на всі 100%. Простір цілком відповідає своїй назві.

«Одного дня я побачила допис Оксани Куянцевої. Він був емоційний про те, що вона шукає дівчат в свою команду і в середині мене одразу відгукнулось, і я одразу зрозуміла, що хочу бути в цій команді. Подала заявки одразу на три посади (адміністратор, психолог, соціальна працівниця), написала мотиваційний лист. Потім було онлайн знайомство і мені сказали, що мене беруть», — ділиться своєю історію соціальна працівниця Віта Бондаренко.

Раніше вона працювала в державній установі, до того була соціологом на підприємстві. Жінка говорить, що досить тривалий час працювала в чоловічому колективі і зрозуміла, що дуже хоче працювати з жінками.

«Тут, в нашому просторі, дівчата розповідають про свої успіхи. Ми показуємо їм фільми про успіхи жінок, щоб вони розуміли, що ми сильні, можемо керувати важливими процесами. Мене особисто надихають успіхи інших», — говорить Віта.

Вона також акцентує увагу на тому, що жінки та дівчата можуть приходити в безпечний простір разом з дитиною.

Поки мама буде займатися з фахівцями чи бути на майстер-класі, діти можуть спілкуватись між собою, займатися з педагогами.

«Простір притягує своїх людей. Тим, кому не до нас, вони відсіються. Нас дуже надихає, коли є зворотній зв’язок, коли дівчата повертаються і дякують. От тоді ти відчуваєш, що ти потрібен. Кожна з нас сильно втомлюється, але коли ти розумієш, що комусь допоміг, то це неймовірне відчуття», — додає соціальна працівниця Віта.

Важка евакуація та приємний відпочинок

Команда «Восток SOS» за підтримки міжнародних донорів налагодила не лише роботу мережі безпечних просторів для жінок та дівчат, а й проводить евакуації маломобільних людей з прифронтових населених пунктів.

Волонтери говорять, що евакуація одного лежачого, прирівнюється до евакуації 10-20 людей. Це надважкий фізично, психологічно і організаційно процес, але це треба робити.

Ще однією цікавою можливістю жіночих просторів є використання унікального інструменту — VR-шолому для психологічної реабілітації. Проєкт розроблений українським стартапом Aspichi. Його основна мета – навчити користувачів стресостійкості. Психологи зазначають, що використання VR-шолому у психотерапії сприяє зниженню симптомів тривоги, депресії, відчуження та уникнення.

Отже, як це працює у безпечних просторах «Затишно space»: жінка одягає шолом і в цей момент створюється ефект присутності, наприклад в Карпатах, Музеї медуз чи ботаніному саду у Києві чи наприклад, у затишній кімнаті з каміном, де можна порелаксувати. Сеанс відбувається у супроводі психологині, яка використовує шолом під час індивідуальної консультації, як додатковий інструмент для емоційного розвантаження відвідувачок.

Знайти безпечний простір можна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 3.

Зупинка транспорту вул. Миру

номер телефону +38(097)0214153.