Команда KibOrg News отримала доступ до поштового серверу «адміністрацій» окупованої Донеччини, який містить робочі документи загарбників з 2016 року. Вперше з початку війни в Україні хакерська спільнота змогла успішно здійснити подібну операцію. Ми викладаємо у мережу понад 1,5 терабайти даних, які свідчать про злочини на захоплених територіях.

Читайте у першій частині статті про «міністра зв’язку» часів Захарченка, його відрядження до Москви, концепцію «розвитку телемовлення», яку запровадив Пушилін, і чому у РФ немає братнього народу ближче, ніж серби, пише KibOrg News.

У другій частині розповідаємо про «молодіжний парламент» окупованої Донеччини, його голову-бойовика з незаконного збройного формування «ПЯТНАШКА», а також про переслідування українських військовополонених та байдуже ставлення «адміністрації» Пушиліна до своїх виборців.

Сєпар

Протягом окупації Донбасу терористи часто їздили у відрядження до Москви. Так, у листі колишнього «міністра зв’язку» Віктора Яценко від 12 жовтня 2016 року до колишнього «начальника управління внутрішньої та зовнішньої політики», який був за сумісництвом «першим заступником керівника адміністрації» Дмитра Трапезнікова йдеться про відрядження до ТОВ «Корпорация ЗТИ-Связьтехнологии».

«Корпорация ЗТИ-Связьтехнологии» це дочірня компанія китайської корпорації ZTE. На офіційному сайті компанії зазначено, що ZTE співпрацює з російською «великою трійкою» мобільних операторів і найбільшим оператором фіксованого зв’язку. В Україні ж з 2015 року компанія співпрацює з Vodafone Україна, а з 2016 року — з Київстар. Крім того, в Україні компанія ZTE працює з ПАТ Укртелеком, ТОВ «Алло», ТОВ «Лайфселл», ПАТ «Фарлеп-Інвест» та іншими компаніями.

Напочатку 2015 року компанія Київстар, яка мала у Донецьку комутатор виробництва Ericcson, була піддана «зовнішньому управлінню» з боку окупантів. Унаслідок цього, Київстар вимкнув мобільний зв’язок на захоплених територіях, видалив усі ліцензії та паролі від програмного забезпечення комутатора. Проте фахівці так званого «міністерства зв’язку» зуміли зламати обладнання і створити на його базі власний оператор стільникового зв’язку «Фенікс», який запустив свою комерційну експлуатацію у березні 2016 року. Крім того, на базі комутатора була створена стільникова мережа окупованої Луганщини — «Лугаком».

Про що конкретно поїхав домовлятися Яценко у Москву достеменно невідомо, однак вже у 2017 році на базі вкраденого та зламаного устаткування «Укртелеком» була створена компанія «Комтел». Програмне забезпечення для обладнання Huawei завантажували з торрентів, а налагоджувальний кабель для Cisco паяли вручну. Так і була впроваджена безперебійна робота інтернету на окупованих територіях Донецької та Луганської областей незалежно від України. Стверджується, що Яценко здійснив стик із каналами однієї з російських телекомунікаційних компаній у Ростовській області. Смартфони ZTE ж досі можна придбати в окупованому Донецьку.

Однак не лише краденою власністю українських операторів зв’язку обмежилися окупанти. В умовах економічної блокади окупованої частини Донецька, загарбники ввели «державні тимчасові адміністрації» мінімум 10 підприємств недержавної форми власності, зберігши тим самим нібито більше 15 тисяч робочих місць. Тоді ж виріс видобуток українського вугілля, а разом із ним темпи вивезення Росією антрациту. Як зазначають окупанти, відвантаження антрацитових сортів вугілля до РФ збільшилося на 378 тисяч тонн.

У січні 2023 року новий «міністр вугілля та енергетики» Андрій Чертков заявляв російським пропагандистам про знос шахтарського приладдя на 80–85%. У березні окупанти обмірковували передачу шахт в оренду російським інвесторам «з метою організації оперативного управління», яку передбачає так звана «концепція реформи вуглевидобувної галузі в Донбасі». Її розробив «голова міністерства енергетики» Микола Шульгінов. За три найближчих роки планується залучити до 12 мільярдів рублів, з яких 7 у вигляді приватних інвестицій. Однак навряд це вдасться здійснити з урахуванням великих інвестиційних ризиків у вигляді плану України щодо деокупації своїх територій.

Після ліквідації Олександра Захарченка у кафе «Сєпар» 31 серпня 2018 року, Росія одразу ж звинуватила у нападі на терориста Україну. Одним з перших депутатів російської Держдуми до жителів Донеччини тоді звернувся координатор Інтеграційного комітету «Росія — Донбас» Андрій Козенко. У 2022 році він обійняв посаду «заступника голови ради міністрів з економіки та фінансів військово-цивільної адміністрації Запорізької області».

У тому ж 2015 році слідчий комітет РФ, попри те, що подія відбулася в Україні, порушив кримінальну справу у зв’язку з убивством Захарченка за статтею «акт міжнародного тероризму».Далі місце Захарченка зайняв його поплічник «віце-прем’єр» Дмитро Трапезніков, але самопроголошена «генпрокуратура» визнала його нелегітимним і на його місце прийшов Денис Пушилін. Трапезніков втік до Росії, де у 2022 році отримав посаду заступника голови уряду Калмикії.

Кишенькові журналісти

Створення єдиного інформаційного простору для усіх ЗМІ — саме з такою концепцією звернувся до Пушиліна «заступник голови ради міністрів» окупованої Донеччини Володимир Антонов напочатку 2019 року. Важко доводити людям, що «республіка» насправді процвітає, якщо, по-перше, це не відповідає дійсності, а по-друге, про це не будуть нагадувати локальні провладні ЗМІ. Справді ж концепція «розвитку телемовлення», запропонована Антоновим, зводиться до створення повноцінної внутрішньої пропаганди.

Основними задачами напрямку називалися:

• створення системи моніторингу громадської думки про діяльність органів окупаційної «влади»;
• розробка пропозицій і рекомендацій для ЗМІ та пресслужб «влади» щодо вдосконалення ефективності висвітлення діяльності окупантів;
• упровадження новітніх технологій поширення інформації, включно з інтернет-ресурсами та блогосферою;
• своєчасне та оперативне інформування громадян про діяльність окупаційної «влади»;
• розробка критеріїв інформаційної відкритості.

Фінансування пропаганди передбачалося за кошт «державного» бюджету, оскільки залучати гроші на це з інших джерел не було можливості. У ході запровадження нової інформаційної політики пропонувалося здійснити злиття ДП «Первый Республиканский канал До­нецкой Народной Республики» і ДП «Телерадиокомпания «ОПЛОТ ТВ», об’єднавши їхні матеріально-технічні, технологічні та кадрові ресурси під брендом ДП «Первый Республиканский канал До­нецкой Народной Республики».

Щодо першого пункту зі створення системи моніторингу громадської думки окупанти досягли певних успіхів. Раніше у статті «Акція “ЗЕ” або навіщо розміщувати пропаганду на порносайті» KibOrg писав про інформаційну акцію, якою окупанти у 2019 році намагалися схилити Президента України Володимира Зеленського «визнати вибір Донбасу». Та й залучення блогерів стало однією з успішно реалізованих задач. Щоправда, професія журналіста в окупації виявилася непрестижною, а співробітники, що лишилися, були мало вмотивованими.

Так, наприкінці 2019 року під час робочої зустрічі гауляйтера Донецької області Пушиліна та представників «республіканських» ЗМІ генеральному директору ДП «Телекомпания “Юнион”» було доручено створити регламент щодо підвищення статусу професії журналіста. Головна редакторка газети «Кочегарка ДНР» Ганна Лободюк взагалі запропонувала прирівняти робітників ЗМІ до держслужбовців.

Питання виплат заробітних плат працівникам медіа було вирішено напочатку 2019 року. Приблизний бюджет, який окупанти виділяли тоді на функціонування інформаційної картини «процвітаючого» Донбасу, складав орієнтовно 7 мільйонів рублів. Пізніше ситуація покращилася, і вже у 2020 році зміна вектору розвитку інформаційної політики дала свої плоди, й окупантами було вирішено затвердити план заходів з капітальних інвестицій на період 2020—2022 років телерадіомовлення.

Перед повномасштабним російським вторгненням у 2022 році велика увага не тільки України, але й усього світу була прикута до квазідержавних утворень і подій навколо них. Тоді ж велика кількість іноземних журналістів прибула до України з метою об’єктивного та неупередженого висвітлення подій. Дехто з журналістів прибули на територію окупованої України для протилежних речей. Один із них — сербський пропагандист Міодраг Заркович.

Заркович частий відвідувач окупованих територій України. Так, у 2018 році він був спостерігачем на «виборах» ватажків. У 2022 році Заркович продовжив поширювати антиукраїнську пропаганду на російських ресурсах і заявляв про участь сербів у так званій «спеціальній військовій операції», адже «у РФ немає братнього народу ближче, ніж серби».

KibOrg News вірить у скору деокупацію усіх українських територій та неодмінне покарання для агресора. А допоки, окупанти продовжують документувати власні злочини.

Використані в статті документи можна завантажити за посиланням.