Історія одного з екіпажів «Бредлі», що брав участь в боях за звільнення Роботиного, — ФОТО
Роботине, «Бредлі», 47 омбр, бої — ці слова за останні кілька місяців зустрічаються ледь не в кожній другій новині про ситуацію на фронті. Надважкі бої за Роботине тривали три місяці.
Журналісти 061 мали можливість поспілкуватись з одним з екіпажів бойової машини «Бредлі», який брав участь в боях за звільнення села Роботине, що знаходиться в Запорізькій області та тривалий час було під окупацією росіян. Ворог утримував його з березня минулого року.
Тимчасово виконуючий обов’язки командира машини, оператор-навідник на псевдо «Мольфар» розповідає, що родом з Гуцульщини, тому і позивний має відповідний. У нього на руці помічаємо татуювання. Чоловік пояснює, що набив вишивку його регіону.
На війні він з 2015 року, в 47-му омбр ім. Магура прийшов в грудні минулого року.
«На Новий рік це було. Потім було навчання в Німеччині і після того працюємо тут», — починає розмову «Мольфар».
Навчання тривали 1,5 місяці і наприкінці лютого воїни вже повернулись на фронт. Він каже, що порівнювати «Бредлі» з радянською технікою, це все одно що намагатись порівняти «Мерседес» і «Запорожець».
Командир американської БМП згадує, як під час одного з боїв, машина реально врятувала життя екіпажу і десанту.
«Якщо б це була радянська БМП, ми б згоріли одразу», — каже.
Його побратим на псевдо «Рево» — механік-водій. Додає, що на кращій бойовій машині поки не доводилось їздити, а також підтверджує:
«Вона дійсно рятує життя».
Саме цей екіпаж залучався до боїв за Роботине. Хлопці кажуть, що ворог зробив багато мінувань і це є для них серйозною перешкодою.
«В 2015-2016 роках я бачив Піски, Дебальцево. Але тут зараз важче: такої щільності артобстрілів і такої кількості замінованих полів я ще не зустрічав. Пройти першу лінію оборони було неймовірно важко», — говорить «Мольфар».
Українські військові звільнили село в 20-х числах серпня. Саме військові 47-ої бригади встановлювали український стяг на розбитій будівлі у селі.
Роботине до війни нараховувало близько 500 мешканців, на час звільнення там залишалось 6 людей. Щодо будинків та інфраструктури, то там не лишилось нічого.
«Жодної цілої будівлі. Вони зараз закидають його КАБами, ФАБами. Всім чим можуть дістають, стирають його з лиця землі. Вони дуже щільний вогонь ведуть», — кажу військові та додають, якби ж Україна отримала літаки, було б трошки легше на фронті.
Воїни додають, що мають бойові завдання щодня. Вірять у перемогу та роблять все надможливе аби її здобути.