«Файта — це родина»: в Запоріжжі подружжя волонтерів відкрило ресторацію закарпатської кухні
Подружжя Наталія та Ярослав Мотричі – відомі в Запоріжжі волонтери та виробники крафтових ковбас, власники невеличкого фермерського господарства. А з весни 2023 року вони вирішили зайнятись ресторанним бізнесом та відкрили єдиний в місті заклад закарпатської кухні під назвою «Ресторація Файта». Це стало справою всієї їхньої родини.
Мотричі активно волонтерили з 2016 року. Не покинули волонтерську справу і з початком повномасштабного вторгнення.
— Через кілька днів після вторгнення я зателефонувала нашому пароху (отцю – ред.) до парафії «Матері Божої Неустанної Помочі» і сказала, що хочу ліпити вареники, пиріжки. Кажу: «Я зберу дівчат». Він нам допоміг з приміщенням, виділив кухню для приготування вареників, допоміг продуктами і ми почали з жінками ліпити кожен день. Віддавали гарячі вареники із сметаною волонтерам, які везли на передову, бо на початках повномасштабного вторгнення логістика була ще не всюди налагоджена. Також хлопцям на блок пости і волонтерам, які як бджілки плели сітки, розбирали і складали комплекти медицини. Потім ще допомагали людям, які прибували в Запоріжжя, тікали від війни, теж передавали їм вареники, щоб хоч якось їх розрадити, бо ж залишились без житла, без родичів, — згадує Наталія.
Ярослав після 24 лютого пішов до волонтерського центру «Паляниця» варити протитанкові їжаки, організував в церкві простір, де плетуть маскувальні сітки для фронту. Трохи згодом він став військовим волонтером, створив центр гуманітарної підтримки військових і цивільних та доєднався до одного з добровольчих батальйонів.
«Файта» почалась з бограчу
З початком великої війни продаж крафтових ковбас, які виробляли Мотричі, зупинився: багато клієнтів або виїхали, або пішли в ЗСУ. Наталія думала як жити і заробляти далі. «Бо допомагати армії і не заробляти нічого неможливо», — каже вона.
Наталія професійний кухар. Якось вона вирішила зварити дома бограч – традиційну закарпатську страву.
— Я почала вивчати рецептуру бограча, стала вивчати закарпатську культуру, багато читала про традиції, свята, фестивалі Закарпаття. І в одній зі статей мені попало слово «Файта», яке мене зацікавило і почала гуглити. А це таке тепле прекрасне слово, означає родина, а це ж наше найголовніше. І так мені ідея прийшла з ресторацією, — розповіла Наталія.
В родині не одразу підтримали цю ідею, казали, що в країні війна і відкриття нового закладу не на часі. Але Наталія шукала приміщення і поступово вся сім’я долучилась до цього процесу. Мотричі знайшли приміщення в центрі міста і почали робити в ньому ремонт своїми силами. У цьому їм дуже допомогли друзі.
— Ми коли зайшли в приміщення одразу зрозумілі, що воно наше, тут як вдома. Було дуже важко. Кожен день працювали над ремонтом приміщення з ранку до ночі. Але нам дуже допомагали друзі: хто порадою, хто фінансово, хто фізичною допомогою. Коли ти дуже чогось хочеш, а я дуже хотіла, ресурс він підтягнеться. Люди з’являються на шляху ті, що треба, — каже Наталія.
Ремонт тривав три місяці. Ресторацію закарпатської кухні «Файта» відкрили 12 травня. На цю подію прийшла велика родина запорізьких волонтерів. На відкритті влаштували благодійний аукціон, виступав гурт «Бандерштадт».
«Ресторація Файта» — це сімейна справа. Наталія працює на кухні і готує всі страви з меню, Ярослав – головний по доставці продуктів, а їхня донька Ліна є офіціантом-барменом і робить крафтові чаї та лимонади за авторськими рецептами.
Найпопулярніші страви в меню
Наталія близько року вивчала рецепти закарпатської кухні і обрала для ресторації найкращі з них. В меню «Ресторації Файта» грибна юшка, кремзлики (картопляні деруни), лоці печенє (стейк зі свинячої корейки з карамелізованою цибулею і спеціями), різноманітні закуски, десерти, напої. Але найпопулярніші страви серед гостей закладу – це бограч та гилуни.
Бограч – перша страва за автентичним рецептом із Закарпаття. Наталія готує його з чотирьох видів м’яса і ковбаси Пікниці та спеціально для цієї страви замовляє справжню закарпатську паприку.
— Бограч це перша страва, але він як гуляш, там дуже багато м’яса. Досить ситний, наваристий. Готується близько шести годин у спеціальному казані, який зберігає всі смаки і тримає температуру. Щоб м’ясо було смачне і тануло в роті, його треба довго готувати. В Закарпатті вирощують паприку, вона має свій смак, свій колір, вона має і солодкість, і гіркуватість. Бограч я варю тільки на ній,- ділиться секретами Наталія.
Гилуни — закарпатські вареники трикутної форми із заварного тіста з м’ясною начинкою (яловичина чи свинина).
— З’явились у нас нові гилуни з начинкою кисломолочний сир, солений зі спеціями і з кропчиком, дуже такі пікантні. Гилуни це по суті великі вареники, вони трикутної форми. Є спеціальне лекало, яке ми зробили. М’ясо для начинки відварюють, туди додають багато смаженої цибульки, спецій, сіль. Я не жалію продуктів, щоб було якісно. Це ручна робота, — каже власниця закладу.
«Фішки» в інтер’єрі
В ресторації дві просторі зали та літній майданчик. На дубових столах – букети бавовни у вазах-гільзах. Є у «Файті» і невеличка музейна експозиція.
— Там є речі, які я з 16-го року збирав, з різних міст, з-під Донецького аеропорту. Остання річ – з касетного «Урагану» з-під Бахмуту, який на травневі свята прилетів ось в цьому році. Є простріляна каска, але хлопець слава Богу залишився живий. Є різні ящики з-під боєприпасів, — розказує Ярослав Мотрич.
На одній зі стін закладу велике панно з зображенням гуцула з трембітою, авторства запорізького митця Аліка Клепача. Трембіта – справжня, з Франківщини.
На барі кожен відвідувач може «підвисити» каву для військовослужбовців.
— Кожен бажаючий може заплатити 50% вартості кави, 50% оплачує заклад. Людина вішає чек з побажаннями. Але навіть якщо немає «підвішених» чеків, ми військових пригощаємо кавою безкоштовно. Окрім цього, на все замовлення у нас для військових знижка 20%, — уточнює Ярослав.
Мотричі кажуть, що мають ще багато планів і хочуть в продовжувати популяризувати українську кухню в Запоріжжі.
— В планах у нас розвиватись, не стояти на місці, поповнювати наш інтер’єр, але для цього треба трошки заробити. У нас в Україні дуже багато закладів японської кухні, європейської і це дуже добре, але ми хочемо популяризувати українську кухню. Коли люди насолоджуються їжею для мене це саме ліпше, я люблю готувати і пригощати, — додає Наталія.