Тривале проживання цивільних громадян на окупованих територіях порушує питання часом вимушеної, а часом добровільної співпраці з окупаційною адміністрацією, силовими органами чи військовими країни— агресора. 061 розбирався, кого можуть звинуватити у співпраці з окупантами та притягнути до відповідальності, в чому головні відмінності між статтями про «колобораційну діяльність», «пособництво» та «держзраду» та де проходять ті самі «червоні лінії» за які не варто заступати

Хто потрапляє під визначення «колаборант», «державний зрадник» та «пособник» та в чому відмінності

Ще на початку повномасштабної війни в українському законодавстві запровадили відповідальність за колабораціонізм. Під визначення “колаборант” потрапляють ті, “хто підтримують агресію РФ, займаються поширенням російської пропаганди, агітують людей на користь ворога, підтримують або проводять референдуми на окупованих територіях, співпрацюють із окупантами для отримання посад або виконують завдання, поставлені окупаційною владою”.

Колабораціонізмом вважається, як публічні заперечення агресії РФ та окупації територій України, заклики до співпраці з РФ; так і організація та проведення політичних заходів, добровільне зайняття посад в окупаційних органах влади та судових правоохоронних органах, а також зайняття посад, не пов’язаних з виконанням організаційно— розпорядчих або адміністративно— господарських функцій.

Державна зрада — це вчинення громадянином України умисних дій на користь агресора на шкоду Україні і це пов’язано саме з безпековими питаннями.

«Це може бути вчинено як громадянином, який перебуває на окупованій території, так і громадянином, який перебуває на неокупованій території, тому що він там передає якусь цінну інформацію. Це державна зрада. А якщо це не громадянин України, то це шпигунство», — пояснює депутат Запорізької обласної ради, адвокат Сергій Лишенко.

Зараз українські правозахисники, а часом навіть прокурори та судді не можуть провести чітку межу, “де закінчується державна зрада, де починається колабораціонізм, а де пособництво”.

«Для того, щоб протидіяти такому явищу як колабораціонізм і розглядати загалом це поняття, то варто зазначити, що у нас воно законодавчо не затверджено. Тобто просто є відповідна стаття у кримінальному кодексі, але на даний момент є така прогалина в законі, що в нас не визначено, хто саме є колаборант, який його статус. На даний момент все виходить із судової практики. Звичайно, що переважно йде мова про кримінально карані дії саме на тимчасово окупованій території включно зАвтономною Республікою Крим, територіями Донецької та Луганської областей, які були тимчасово окуповані у 2014 році», — пояснює старший слідчий відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, слідчого управлінняГУНП в Запорізькій області Олег Жидков.

Якщо говорити простою мовою, то відмінність полягає у: суб’єктному складі, адже, до відповідальності за державну зраду та колабораційну діяльність притягають, здебільшого, громадян України.

«Щодо пособництва, то відповідальність можуть нести як громадяни України, так і іноземці та особи без громадянства. Ще один фактор – міра покарання. За вчинення державної зради передбачена більш сувора відповідальність (за винятком відповідальності за ч. 7 ст. 111— 1). Аналіз судової практики дає підстави стверджувати, що значна частина вироків за статтею державна зрада стосуються передання інформації щодо місць дислокації підрозділів Збройних Сил України, переміщення української військової техніки, кількості, напрямку їхнього руху, розташування залізничних вокзалів, вузлів та аеродромів», — розтлумачує адвокат Дмитро Майстро.

Правозахисники додають, що в цьому ланцюжку пособництво э найбільш лайтовую версією,яка полягає в тому, що особа в першу чергу просто сприяє, допомагає, приймає правила, які їй нав’язують і свідомо їх виконує.

«І це має наслідком також допомогу і підтримку. Наприклад, коли фермер, починає продавати результати своєї роботи окупантам або підприємець береться сплачувати податки. Це пособництво. Якщо він при цьому ще й перереєстрував своє підприємство по їх законодавству, тобто показав свою підтримку публічно, це вже колабораціонізм. Тому ці статті дуже часто йдуть в парі», — каже Сергій Лишенко.

Про особливості здійснення досудових розслідувань на тимчасово окупованих територіях

Як зазначає старший слідчий відділу розслідування злочинів в умовах збройного конфлікту, Олег Жидков, більшість проваджень, які розслідуються співробітниками його відділу, здійснюється за формою спеціального досудового розслідування, без можливості безпосередньо допитати якось підозрюваного, провести слідчі дії за його участю, до прикладу , проведення обшуку, пред’явлення для впізнання.

«Більшість свідків дійсно знаходяться на тимчасово окупованій території, і тому у даній ситуації доказова база в таких кримінальних провадженнях, вона переважно формується за допомогою використання електронних джерел, тобто соціальних мереж, веб-ресурсів, Youtube, сайтів, телеграм— каналів і в тому числі, які створені особами, які діють в інтересах держави— агресора. Доволі часто у вказаній категорії кримінальних провадження наші підозрювані фактично самі себе документують тим, що надають відповідні інтерв’ю, де представляються та називають свою посаду», — каже Олег Жидков.

Крім того, доволі багато людей все ж виїхало з окупованих територій та щонайменше від третіх осіб їм щось відомо. І звичайно, правоохоронці таких людей допитують в якості свідків.

«В окупації багато людей мають побоювання за своє життя та здоров’я, зважаючи на такі факти, що на ТОТ проводяться обшуки за місцями мешкання громадян, досліджуються їх мобільні телефони, є практика так званих доносів на своїх сусідів. Саме тому органи досудового розслідування все ж переважно допитують тих осіб, кому вдалося виїхати за межі тимчасово окупованих територій.Є процедура допиту у вигляді відеоконференції, за якою, наприклад, якщо особа проживає на території Дніпропетровської області, а такі випадки доволі часто в нас бувають, бо люди можуть не залишитись в Запоріжжі, а поїхати далі і якщо у них немає можливості прибути на судовий розгляд до нас, то прокуратурою та судом організовується процес, за якою особа прибуває до найближчого районного суду і там в залі судових засідань у режимі відеоконференції надає показання судді. Це допомагає прискорити процес розгляду кримінальних проваджень», — зазначає слідчий.

В поліції при цьому наголошують, що найбільша кількість проваджень як раз реєструється за статтею 111— 1 (колабораційна діяльність). Якщо порівнювати з минулим роком, то кількість таких зареєстрованих проваджень зросла в середньому на 30%.

Крім цього, особи, які перебувають на тимчасово окупованій території, можуть підтримувати контакт з тими, хто знаходиться на підконтрольній Україні території, і через них подати відповідну заяву, яка буде розглянута.

Тому основні способи подання заяви та початку розслідування – це чи особисто звернутися за допомогою електронних засобів зв’язку, чи через третіх осіб, які перебувають на підконтрольній території.

Щодо можливого притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність за отримання паспорту громадянина РФ, участі у псевдо виборах

«Треба розділяти і досліджувати, яким чином відбувалося отримання російського громадянства, Знову ж таки, добровільно чи ні? Якщо людина півтора року утримувалася від цього, змінила місце проживання, щоб додому не проходили, але потім йшла ввечері додому і зустрів патруль, попросив документи, взяв паспорт України, розірвав його, її забрали в комендатуру, а зранку їй повідомили, що або людина їде в тюрму, або йде за російським паспортом, а такі випадки бували, то тут нічого добровільного немає. І те, що людина отримала паспорт через півтора року каже тільки про одне — вона не хотіла його брати, а її примусили до цього. А якщо людина пішла за російським паспортом на третій день окупації, ну, тут трошки інша історія», — каже адвокат Сергій Лишенко.

Його колега Дмитро Майстро зауважує, що участь населення ТОТ у так званому «виборчому» процесімає оцінюватися з декількох позицій за ступенем задіяності.

«Треба зазначити, що весь цивілізований світ бачив кадри із тимчасово окупованих територій на яких жителів примушували голосувати за «правильного» кандидата під дулами автоматів. Звісно, що тут важко говорити про добровільність», — пояснює Дмитро Майстро.

Щодо складу правопорушення заучасть в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території, то правозахисники зазначають, що тут йдеться саме про участь в органах, що проводили незаконні вибори, референдуми – виборчих комісіях чи інших аналогічних органах, участь в проведенні «виборів» у якості кандидата, довірених осіб, спостерігачів тощо.

Окрім цього, до відповідальності можуть притягатися і особи, які активно сприяли в організації мітингів, добровільно на них виступали та всіляко підтримували окупаційну адміністрацію.

Щодо тих людей, яких примусом цілими підприємствами зганяли на виборчі дільниці, то у кримінальному кодексі України є стаття 40 (Фізичний або психічний примус). Згідно з нею, не є злочином “дія або бездіяльність особи.., вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками”. Тобто якщо людину примусили робити певні дії, і в неї не було іншого вибору, вона звільняється від кримінальної відповідальності.

«Умовно кажучи, якщо людина жила в будинку, їй приїхали, вимкнули світло, і сказали, що ти не вийдеш з цього будинку, ні в магазин, нікуди, поки ось не запишемо ролик про те, як колишній староста сільської ради підтримує тепер російську владу, і про це стає відомо на широкий загал, це під примусом. Але якщо людина просто добровільно пішла на співпрацю, це інша ситуація. Якщо є хоч якийсь сумнів у добровільності, ці справи не йдуть до суду», — каже адвокат Сергій Лишенко.

Кому не загрожує покарання за роботу в окупації

Кожну ситуацію правоохоронці розглядають окремо, проте є певні види діяльності, що можуть не підпадати під кримінальну відповідальність. Захищені категорії осіб — це медики, рятувальники, комунальники. Загалом ті професії й роботи, які забезпечують просто виживання.

Очільник МОЗ Віктор Ляшко, запевняв, що надання медичної допомоги і робота в закладі охорони здоров’я на ТОТ “не буде вважатися колабораціонізмом”. За словами міністра, українські медики можуть працювати в лікарнях, керівником яких окупанти призначили свого ставленика.

Щодо працівників комунальних підприємств, які займаються забезпеченням нормальної життєдіяльності громади — доступ до електроенергії, води, вивіз сміття, проводять ремонтні роботи, то якщо вони не виконують адміністровано— господарські функції, з великою долею ймовірності, їм не загрожуватиме жодне покарання.

Що стосується освітян, то тут ситуація складніше, оскільки на практиці до відповідальності притягаються особи, які погодилися очолити заклади освіти, добровільно почали співпрацювати із окупантом в частині впровадження стандартів освіти РФ, навіть якщо це рядовий вчитель чи вихователь.

З підприємцями та аграріями ситуація також досить складна, адже ті, хто лишився і продовжив займатися комерційною діяльністю, робив це перереєструвавшись по законодавству РФ і сплачуючи податки до країни— агресора.

«Якщо умовно 2022 рік фермери могли працювати не перереєструвавшись, то всі добре розуміли, що фермер, який перереєструвався в 2022 році є колаборантом. Він свідомо пішов на співпрацю з ворогом. Та сама ситуація, коли в 2023 році людям не давали засівати поля, поки вони не перереєструвалися. Тобто це людина, яка чинила дії під примусом. Але все рівно, після перереєстрації, якщо вони продовжили діяльність, почали сплачувати податки, не зупинилися, то це вже тлумачиться правоохоронними органами як співпраця. Тобто ті, хто почне працювати у 2024 році, і кожен фермер, однозначно буде визнаний колаборантом.Якщо ми кажемо просто про продаж власного урожаю  — це вже буде пособництво, —  пояснює наостанок адвокат Сергій Лишенко.