Запоріжжя долучились до національної акції родин полонених. Сьогодні, 17 грудня на центральній площі Запоріжжя зібралось близько 200 родин військових полонених.

За словами організаторки акції Ольги Плечун, на мітинг вийшли не лише родини оборонців Маріуполя, а й інших військових частин, чиї рідні потрапили в полон.

“Ми звертаємося до всіх, хто має вплив — допоможіть, бо вони боролись за нас, за кожного з нас. Це не проблема і не біда окремих родин. Це наш спільний біль і ми маємо витягти їх з полону”, — каже вона.

Організаторка назвали тих, хто вийшов на акцію “сталевими мальвами”.

«Мальва — це символ дому, затишку. Зараз ці матері, доньки, сестри, наречені, мають стояти і бути сталевими і чекати додому. Ми маємо зробити все, аби хлопці повернулись і мальви знову квітли. Допоможіть нам повернути наших левів живими”, — зазначила Ольга.

За її словами, наразі невідомо, скільких українських військових перебуває в полоні. Попередньо — понад 2000.

“Росіяни не кажуть, скільки хлопців ще взяли в полон, скільки вивезли і скільки судять за кримінальним кодексом. А це є порушенням прав людини. Бо полонені не мають бути засуджені за кримінальним кодексом. Але їх засужують на 25 років, довічно. Їх тримають в страшних колоніях”, — додала вона.

Журналісти 061 поспілкувались з кількома родинами полонених. Далі — їхня пряма мова.

“Чекаю з полону сина, який стояв на захисті Маріуполя. Він морський прикордонник, був в лавах 23-го прикордонного морського загону. З 24 лютого 2022 року вони першими зустріли ворога у морі. А потім на суші продовжили боронити місто від загарбників. Вони не покинули місто, а боронили країну. Маріуполь для кожного з нас — це кровоточача рана, про яку, на жаль, багато хто забув. Ми, як родини, пам’ятаємо і більше 19 місяців чекаємо рідних.

Ми прохаємо всіх, хто має відношення до перемовин, поверніть наших рідних. Ми звертаємося до кожного: пам’ятайте їхній подвиг. Вони виконали всі завдання. Мій син виходив на зв’язок в останнє 6 квітня 2022 року. Це був телефоний дзвінок. Ми про нього нічого не знали, поки не побачили відео, де він виходить з “Азовсталі”. Нам говорили, що він загинув, а тепер у нас є надія, що він повернеться. Росія його не підтвердила і “Червоний хрест”, але СБУ його ідентифікували. Під час телефонної розмови, він просив нас виїхати з дому, бо ми були в зоні бойових дій. Він просив виїхати за кордон чи хоча б на Західну. Ми з Малої Токмачки, ми виїхали до Запоріжжя”, — розповідає мати військового Ольга Іщенко.

Зараз її сину виповнився 21 рік. Вже другий день народження він “відзначив” у полоні.

Батьки 30-річного нацгвардійця в/ч 3029 Владислава, Лариса та Олександр розповіли, що також в квітні отримали від сина останній лист.

“Тоді заборонили росіяни листування і більше нічого не відомо. Ми звертались всюди. Ворог підтвердив, що в них в полоні, в Горлівський колонії знаходиться наш син. В травні у нього народився син, якому вже 1,5 роки і він ще жодного разу не бачив свого батька”, — розповідають вони.

Владислав допомогав евакуювати людей з Маріуполя, надавав допомогу людям, які постраждали внаслідок влучання ворожих снарядів в пологовий будинок.

Учасники акції скандували одну фразу: “не мовчи, полон вбиває”. Вони залишили на площі арт-інсталяції — ялинки з металевих штирів та колючого дроту.

Подібні акції проходили в різних містах України.