Замість майже 20 тисяч людей, тут залишається до 2500. Замість великої новорічної ялинки в центрі міста, тут встановити чотири маленьких — біля Пункту незламності. Новий рік тут зустрічали у підвалі, де замість ламп горять гірлянди на батарейках. Так живе прифронтовий Оріхів.

Про що говорять незламні люди — далі в репортажі 061.

«Ми не виїжджаємо. Ні на день не покинули місто. Як і до війни, так і зараз працюю двірником. На півставки», — каже жителька Оріхова на ім’я Ольга.

Жінка живе в багатоповерховому будинку, де в більшості квартир немає вікон. В місті вже кілька місяців немає газу та світла, воду люди набирають з котелен.

Ольга говорить, що кожного дня має відпрацювати по чотири години. На роботу виходить о 7-й ранку, якщо ж ворог починає засипати місто снарядами, ховається в укритті, чекає поки стихне і знову мете двори.

Разом з нею в будинку поверхом вище мешкає пані Люба. Вона доглядає за тринадцятьма котами, яких називає «Машками».

Ще кілька людей живуть в інших під’їздах, загалом в багатоповерховому будинку залишилось менше десяти осіб.

«Новин не знаємо, зв’язок поганий, на 5-й поверх вилазимо аби впіймати. Якщо наступні місяці будуть дуже морозними, то будемо в підвалах жити», — говорить Любов.

До війни вона працювала секретарем в школі. Жінці 61 рік і вона каже, що ніколи не думала, що доведеться жити в таких умовах і за таких часів.

За словами заступниці міського голови Оріхова Світлани Мандрич, ситуація в місті важка. Ми приїжджали в Оріхів напередодні Нового року. В населеному пункті постійно лунали обстріли, на вулицях — майже не було людей, будинки розтрощені або побиті.

«Місто без світла, газу та води. Підключаємо генератори, воду роздаємо, її нам надають благодійні фонди. Міська рада зробила 9 пунктів незламності, які забезпечені генераторами та буржуйками для опалення. Туди можна прийти погрітися, випити чаю, зарядити телефон. В деяких пунктах ночують люди. Роздали майже 900 буржуйок, роздаємо також брикети, деревину, паливо. Близько 1000 людей отримали по 25 000 грн від міжнародного Червоного Хреста. На ці гроші могли закупити паливо або вікна поставити. До 2500 людей залишається на території нашої громади, серед яких і близько 60 дітей», — каже Мандрич.

У дворі міської ради встановлено одразу чотири маленькі ялинки. Представники влади кажуть, що одну з них, привезли з Мелітополя. Щоправда, як це вдалось зробити, таємниця.

Місцеві люди вже не дуже реагують на звуки вибухів. Говорять, що чують «вихід», а вже за кілька секунд — «прильот». Вночі або ж коли обстріли дуже сильні, ховаються у підвалах. 51-річний Віталій власноруч облаштував укриття в підвалі своєї багатоповерхівки.

В коридорі висить гірлянда, але вона не для краси, а лише джерело світла. Там він встановив буржуйку, ліжко, приніс крісло. В укритті є генератор, аби можна було зарядити телефони та ліхтарі.

«Дітей відправив у Чернівці, а ми з дружиною тут живемо. В нашому будинку дуже мало людей залишилось», — говорить він.

На постійному зв’язку із мешканцями Оріхова знаходяться і правоохоронці. Вони знають всі адреси, де залишились люди. Кажуть, що і гуманітарну допомогу доставляють, і з евакуацією допомагають.

Люди зазначають, що живуть в основному за рахунок гуманітарної допомоги, бо гроші скінчились, та і купляти в місті нічого — все зачинено.

Просимо побажати щось українцям. Всі як один говорять: «Перемоги. Іншого бажання немає».