Вулиця Гоголя є однією з найкраще збережених, в історичному плані, вулиць Полтави. На новішій ділянці її забудова, здебільшого другої половини ХІХ — початку ХХ століття, репрезентує прибуткові будинки, ресторани, торговельні ряди, Земську бібліотеку та музей (сучасний Державний архів Полтавської області) і Просвітницький будинок імені Гоголя (сучасний кінотеатр Wizoria «Колос»). Початковий відрізок вулиці має цілий ансамбль єврейських культових і освітніх будівель: колишню Велику Хоральну синагогу (нині Полтавська обласна філармонія), будинок рабина (поряд з нею) і першу кам’яну синагогу та школу (сучасне медичне училище), що буди побудовані ще у середині ХІХ століття. Донедавна, по вулиці Гоголя, № 12 існував будинок Талмуд-тори, початкової школи для єврейських дітей. Тепер його немає, а на тому місці височиться офісний центр. Протилежну сторону від цих об’єктів займає ряд житлових будинків кінця ХІХ — початку ХХ століття, зокрема пам’ятка архітектури місцевого значення будинок Лук’яновича (вул. Гоголя, № 9) і два будинки за адресами Гоголя, № 3 і Гоголя, № 7, зведені приблизно в один час у стилістиці цегляної історичної еклектики. Незважаючи на серйозні руйнування історичного центру, спричинені Другою світовою війною, ці будинки збереглися майже у непошкодженому стані. Ті ураження, яких зазнали будівлі — свідки розвитку Полтави початку ХХ століття, були досить швидко ліквідовані, а порушена цілісність — відновлена у первісному вигляді.

Дві означені вище будівлі мають схожу архітектуру і поверховість: Гоголя, № 3 — двоповерховий, а Гоголя, № 7 має два повноцінні і один цокольний поверх. Між ними у 1960-х роках зведено триповерховий житловий будинок Гоголя, № 5, який задля підтримання архітектурного ансамблю історичної вулиці, отримав стриманий цегляний декор, нехарактерний для інших подібних будов «хрущовської епохи», яка відома гладкими стінами і відсутністю деталізації на фасадах. Це свідчить про значну увагу, приділену проектувальниками задля витримування цілісного фронту вулиці та збереження традиційного характеру міського середовища. До речі, між будівлями Гоголя, № 7 і Гоголя, № 9 був ще один одноповерховий будинок кінця ХІХ століття, який, на превеликий жаль, був брутально знесений у 2000-х роках. Замість нього встановлено декоративну огорожу із цегляними стовпами, за якою зяяє порожнеча.

Днями стало відомо, що існують наміри щодо знесення будівлі за адресою Гоголя, № 7 із подальшими планами будівництва 4-поверхового житлового об’єкта (статті видань «Полтавщина» та «ЗМІСТ»). З обґрунтування складно встановити, що саме мається на увазі у формулюванні «стіни будівлі вкрилися тріщинами і її дуже дорого опалювати». Тріщини бувають як серйозні, що можуть свідчити про проблеми із фундаментами, так і невеликі, які скоріше демонструють неправильно влаштоване водовідведення з карнизів і декоративних поясків. Які саме вони там, власник не зазначив. Для конкретного розуміння проблематики потрібен технічний акт обстеження, складений фахівцем. Аналогічне питання і щодо вартості опалення, адже новий 4-поверховий будинок точно потребуватиме більших потужностей.

У решті-решт, аргументація, вочевидь, зводиться до тези, що «цей будинок не є пам’яткою місцевого значення, тому є всі законні підстави на демонтаж». Але навіть не маючи облікової картки і формального охоронного статусу, цей будинок є об’єктом культурної спадщини, який потребує збереження. А також він не має видимих ознак аварійності, натомість володіє якісною, характерною для межі ХІХ — ХХ століть архітектурою, знаходиться в історичному ареалі й комплексній охоронній зоні, яка визначена Історико-архітектурним опорним планом міста. Слід нагадати, що навіть наявний охоронний статус особняка Бахмутського і музичних класів Базилевич не вберегли обидва будинки від паплюження. Якщо музичні класи після пожежі і доведення будинку до аварійного стану були зухвало знесені, то особняк Бахмутського зусиллями полтавських пам’яткоохоронців був врятований від знищення, а відтак має великий шанс бути відреставрованим і збереженим як об’єкт культурної спадщини полтавської громади.

Повернемося до нашого випадку. Взагалі, за останні 6 років цей багатостраждальний квартал вже зазнав декількох утручань, які суттєво змінили масштаб забудови вулиці Стрітенської і на окремій ділянці розірвали історично складений фронт (на фото наведено будинок початку ХХ століття за адресою вулиця Стрітенська, № 18 і нову гігантську, несумірну із камерним масштабом вулиці, багатоповерхівку на його місці).

З боку ж вулиці Пилипа Орлика маємо три будинки, які вже приречені на демонтаж, а звільнені земельні ділянки — під новітню забудову. Їх розділяє особняк Бахмутського. Навіть, якщо винести за дужки зруйнований 18-й номер Стрітенської і зазіхання на знесення Бахмутського, то основними претензіями до нової забудови є порушення висотного регламенту, зміна масштабності вулиці і вкрай невдалий благоустрій тротуарів (відсутність озеленення, невідповідні пандуси, розташування ліхтарів, огороджень тощо). А от історична забудова з боку вулиці Гоголя, навпаки, є здебільшого цінною в історико-архітектурному сенсі. Вона має камерний двоповерховий масштаб і витончену архітектуру (№ № 5, 7, 9, 11 і 24/15). З огляду на повсюдні нищівні позбавлення міського історичного середовища старовинних будівель, що донедавна мали значення як цінна фонова забудова, тепер можемо стверджувати, що ці поодинокі будинки набули вагомості пам’яток архітектури, адже залишаються окремими острівцями посеред новітніх одноманітних у своїй псевдоісторичній удаваній стилізації висоток. Ці цікаві історичні об’єкти з кожним роком набувають усе більшої цінності як міський антикваріат, який треба берегти і використовувати за призначенням, отримуючи з цього матеріальний та репутаційний зиск. Звісно, і тут не без винятку, як, наприклад, знесення колишньої синагоги «Мікснагдим» і зведення на її місці офісної будівлі, котра візуально «відсунула» філармонію на другий план, зменшила її, натомість випнула себе як щось уявно цінне. Проте, поки що це все ж таки, окремий випадок на цій частині вулиці.

Ми достатньо пам’ятаємо прикладів, коли двоповерхові історичні будинки зносилися і на їхньому місці зводилися 5-поверхові офісні центри, які незграбно імітували історичну архітектуру головних фасадів (Стрітенська, № 38, Європейська, № 21). Але останні роки вже є приклади тактовного ставлення до архітектурної спадщини, які демонструють можливості ревалоризації таких будинків без спотворюваних змін їхнього образу. Наприклад, розглянемо будинки за адресами Шевченка, № 3 і Гоголя, № 29/14.

В обох випадках маємо збільшення площ будівель за рахунок будівництва мансардних поверхів, але при цьому повністю зберігаються історичні фасади, а дахи частково змінюють конфігурацію. Звісно, і такі рішення інколи викликають суперечки в архітектурних колах, але в будь-якому разі вони не призводять до порушення стильової цілісності фасадів або їхньої радикальної переробки і не змінюють масштабність вулиці. Нагадаємо, що при заявлених 4-ох поверхах запланованого об’єкта по Гоголя, № 7, існуючий будинок вже має два повноцінних поверхи, ще один цокольній і можливість надбудови мансардного. А значна територія двору і доволі велика площа самої будівлі за рахунок її дворової частини відкриває можливості до тактовної прибудови необхідних об’ємів або розміщення споруд обслуговування.

Полтава, на щастя, не має руйнувань історичного центру внаслідок ракетних ударів, які вже стирають цілі пласти історії і архітектури сусідніх міст. Сподіваємося, що наше місто зможе зберегти своє історичне обличчя і від необдуманих містобудівних рішень стосовно забудови центральних кварталів. Історична будівля — це не валіза без ручки, яка перешкоджає реалізації проєкту, це можливість надати їй нове життя, поєднуючи усталені цінності із новими перспективами.

Артур АРОЯН, архітектор, кандидат архітектури, член ГО «Збережемо Полтаву»

Оксана БЄЛЯВСЬКА, архітектор, кандидат архітектури, член ГО «Збережемо Полтаву»

Оригінал статті на сайті savepoltava.city.