За інформацією Полтавської міської ради, 8 листопада 2023 року в районі міста Авдіївка Покровського району Донецької області загинув Ігнатенко Вадим Олександрович — капітан, командир інженерно-саперного взводу інженерної роти.

Воїн народився 16 серпня 1969 року у Полтаві. Після школи навчався у вищому воєнному училищі. Потім був направлений на службу до міста Сєверодонецьк. Там він одружився та народились діти: донька і син. На початку повномасштабного вторгнення він повернувся до Полтави та став на захист Батьківщини.

За інформацією Диканської селищної ради, 15 лютого 2024 року в районі міста Авдіївка Покровського району Донецької області загинув Замковий Сергій Володимирович — солдат, заступник командира бойової машини, навідник-оператор механізованого батальйону.

Воїн народився 15 березня 1975 року у селі Броварки Гадяцького району. У 6-річному разом з родиною переїхав до селища Диканька.

За інформацією Зіньківської міської ради, 23 травня 2024 року в районі села Новоолександрівка Покровського району Донецької області загинув старший солдат Глімбіцький Ігор Вікторович.

Воїн народився 31 березня 1974 року у селі Лютенські Будища Зіньківської громади. Закінчив місцеву школу. У регіональному центрі професійно-технічної освіти міста Зіньків опанував професію тракториста-машиніста. Після навчання проходив службу у лавах української армії в повітряно-десантних військах міста Болград Одеської області. Тривалий час Ігор працював у колгоспі села Лютенські Будища, потім був на громадських роботах у селі. Останнім часом працював двірником у філії «Лютенськобудищанська гімназія Зіньківського опорного ліцею імені М. К. Зерова». Став до лав ЗСУ у лютому 2023 року.

За інформацією Полтавської міської ради, 25 травня у лікарні міста Хмельницький помер Нелюба Віталій Вікторович — солдат, оператор оператора станції фельд’єгерсько-поштового зв’язку.

Воїн народився 7 квітня 1981 року. Проживав у Полтаві. До повномасштабного вторгнення працював у сфері нафти та газу. Став добровольцем до лав ЗСУ у березні 2022 року. У полеглого захисника залишилися батьки та сестра.

За інформацією Полтавської міської ради, 25 травня в районі села Берестове Куп’янського району Харківської області Федоров Євгеній Миколайович — молодший сержант, командир взводу РЕБ 77-ї окремої аеромобільної бригади.

Воїн народився 9 лютого 1998 року в селі Плоске Полтавського району. Проживав у селі Гожули Полтавської громади. Навчався у школі № 9 та у Полтавському національному університеті імені Юрія Кондратюка. Займався бальними танцями та боксом. Працював у Чехії на заводі Skoda. Став на захист Батьківщини у серпні 2022 року. У полеглого захисника залишилися батьки, сестра та наречена.

За інформацією Хорольської міської ради, 26 травня в районі села Водяне Волноваського району Донецької області загинув Тур Володимир Олексійович — солдат, водій-електрик інженерно-дорожнього взводу 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

Воїн народився 5 квітня 1975 року. Проживав у селі Вишняк Хорольської громади. У полеглого захисника залишилися мама, сестра та сини.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 27 травня в районі села Терни Краматорського району Донецької області загинув Голуб Олександр Петрович — молодший сержант, бойовий медик механізованої роти.

Воїн народився 20 жовтня 1974 року. Навчався у КНУ імені Остроградського. У цивільному житті працював у сфері нафтопереробки. Став до лав ЗСУ у лютому 2024 року. У полеглого захисника залишилися дружина та четверо дітей від двох шлюбів.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 30 травня в районі міста Красногорівка Покровського району Донецької області загинув Вавелюк Олексій Владиславович — солдат, стрілець стрілецького батальйону.

Воїн народився 9 лютого 1974 року. Навчався у кременчуцькій гімназії № 16. Працював у АТ «Вепр». Став до лав ЗСУ у лютому 2024 року. У полеглого захисника залишилися мама та син, який також служить у лавах ЗСУ.

За інформацією Полтавської міської ради, 30 травня в районі села Пречистівка Волноваського району Донецької області внаслідок скиду вибухового пристрою загинув Таран Руслан Миколайович — солдат, номер обслуги мотопіхотної роти.

Воїн народився 11 жовтня 1977 року у місті Полтава. До повномасштабного вторгнення працював будівельником. Став до лав ЗСУ у липні 2023 року.

За інформацією Михайлівської сільської ради та газети «Промінь», 31 травня під час повернення з полігону загинув Черкащенко Георгій Нодарович.

Воїн народився 12 квітня 2002 року у селі Кустолово-Суходілка Михайлівської громади. Закінчив місцеву школу. Потім вступив до технікуму нафти і газу. Працював за кордоном та на місцевому сільгосппідприємстві. Став до лав ЗСУ наприкінці 2023 року.

Згадують Георгія добрим, відповідальним, розсудливим: недарма в школі його обрали «Міністром правопорядку». Георгій був товариським хлопцем, вмів дружити, завжди міг відстояти свою думку. Любив спорт, брав участь в художній самодіяльності, був тим, на кого можна покластися. У полеглого захисника залишилися батьки.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 1 червня в районі села Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області загинув Борщ Володимир Володимирович — молодший сержант, командира відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.

Воїну було 38 років. Він проживав у Кременчуці. Працював директором будівельної компанії. Став до лав ЗСУ у червні 2022 року. У полеглого захисника залишилися батьки, дружина та донька.

За інформацією Миргородської міської ради, 1 червня в районі села Семенівка Покровського району Донецької області загинув Назаревич Михайло Миколайович — старший солдат, навідник кулеметного взводу 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

Воїн народився 15 жовтня 1988 року на Волині, в місті Луцьк. Майбутній захисник України ріс щирим, відкритим і доброзичливим хлопцем, змалку любив майструвати, знався на техніці. Доля змусила його довго шукати своє місце у житті — працював на різних роботах і мав багато планів на життя. У 2023 році Михайло Миколайович доєднався до лав оборонців. Він сумлінно та відважно виконував свій військовий обовʼязок, робив все можливе, аби стримувати збройну агресії російської федерації на Донецькому напрямку.

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 2 червня у лікарні рідного міста внаслідок захворювання, яке пов’язане із проходженням військової служби, помер молодший сержант Лозенко Едуард Станіславович.

Воїн народився 3 червня 1978 року в місті Комсомольську. Після закінчення 9 класів ЗОШ № 2 вступив до Комсомольського політехнічного технікуму, де здобув кваліфікацію гірничого техніка-електромеханіка. Потім навчався в Комсомольському ПТУ № 15 за професією машиніста бульдозера. У 2006 році закінчив Національний гірничий університет, де здобув кваліфікацію гірничого інженера. Своє професійне життя Едуард Станіславович присвятив гірничій справі на підприємствах Ferrexpo — Полтавському та Єристівському гірничо-збагачувальних комбінатах. Працював машиністом бульдозера, гірничим майстром, заступником начальника бурової дільниці. У лютому 2023 року був мобілізований на російсько-українську війну. Гідно служив на Херсонському напрямку.

За інформацією Терешківської сільської ради, 4 червня стало відомо про смерть Бакулея Вадима Анатолійовича — водія мінометної батареї батальйону оперативного призначення Національної гвардії України.

Воїн народився 12 січня 1977 року. Проживав у селі Писарівка Терешківської громади. Поранення, яке стало смертельним, отримав під час виконання бойового завдання в районі селища Діброва Сєвєродонецького району Луганської області.

За інформацією Козельщинської селищної ради, 4 червня помер Бондаренко Андрій Анатолійович — кулеметник 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.

Воїн народився 20 липня 1988 року. Проживав у селі Лутовинівка Козельщинської громади. Поранення, які стали смертельними, отримав 30 травня в районі селища Урожайне Волноваського району Донецької області. У полеглого захисника залишилися, зокрема, дружина та донька.

За інформацією Чорнухинської селищної ради, 4 червня в районі села Карлівка Покровського району Донецької області загинув Боровик Іван Віталійович — головний сержант зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.

Воїн народився 15 травня 1990 року. Проживав у селищі Чорнухи.

За інформацією Верхівцевської міської ради, 4 червня в одній з полтавських лікарень внаслідок хвороби помер Лапунов Ніколь Іванович — кухар 116-ї окремої бригади територіальної оборони.

Ніко Лапунов народився 8 березня 1981 року у місті Верхівцеве Дніпропетровської області. Після навчання у Верхівцевській школі № 2, закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж, вивчав режисуру у Харківському національному університеті мистецтв ім. Котляревського.

Був актором театрів Херсону, Маріуполя, Сімферополя та інших міст. Викладав акторську майстерність та режисуру в Кримському університеті культури мистецтв. Після окупації Криму, відразу переїхав на материкову частину України та продовжив дарувати свій талант людям.

Завідував літературно-драматичною частиною Миколаївського національного академічного театру драми та музичної комедії, обіймав посаду головного режисера у Миколаївському академічному обласному театрі ляльок. У Києві відкрив власну школу — Nico Lapunov Studio, де навчав рідкісним технікам вишивки.

З 2019 року працював на посаді головного режисера Полтавського академічного обласного театру ляльок. Як режисер поставив у театрі шість робіт, однією з останніх з яких став «Великий льох» за мотивами однойменної поеми-містерії Тараса Шевченка. Вільний час приділяв створенню ляльок та вишивці. Працював над власною колекцією одягу.

З початку війни, активно долучився до волонтерської діяльності. Потім приєднався до лав Збройних сил України. Йому вдавалося поєднувати службу у підрозділі тероборони з посадою головного режисера театру ляльок.

У різні часи Ніко представляв багато творчих мистецьких інституцій, театрів, у яких яскраво проявився його талант, де він поставив безліч чудових вистав. Поховали митця у рідній Верхівцевській громаді, де проживають його батьки.

За інформацією Решетилівської міської ради, 4 червня в районі села Новоолександрівка Покровського району Донецької області внаслідок реактивно-артилерійського обстрілу загинув Пасічник Олександр Володимирович — солдат, водій роти охорони.

Воїн народився 29 липня 1982 року. Проживав у місті Решетилівка. Став до лав ЗСУ у лютому 2024 року.

За інформацією Михайлівської сільської ради та газети «Промінь», на Донеччині під час виконання бойового завдання загинув Журавель Андрій Олексійович.

Воїн народився 31 жовтня 1974 року. Проживав у селі Ряське Михайлівської громади. Закінчив місцеву школу, відслужив строкову службу. Чимало років пропрацював у сільському господарстві — був одним із кращих механізаторів Машівщини. Працював у рідному селі, в агрофірмі «Покровська», «Машівка-Агро-Альянс», компанії «Фармко». Любив бджіл та пасіку. Став до лав ЗСУ у лютому 2024 року. У полеглого захисника залишилися дружина та двоє синів.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»