За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 23 липня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі селища Діброва Сєвєродонецького району Луганської області загинув солдат Чайкин Максим Олександрович.

Воїн народився 8 лютого 1979 року в місті Маріуполі Донецької області. Після закінчення Маріупольської ЗОШ № 10 продовжив навчання у місцевому ПТУ № 3, де здобув професію машиніста крана. Працював на металургійному комбінаті «Азовсталь», потім деякий час працював за кордоном. У березні 2022 року переїхав у Горішні Плавні. Працював за спеціальністю на підприємстві «Фероліт». У липні 2022 року добровольцем став до лав ЗСУ.

За інформацією Глобинської міської ради, 19 травня 2024 року в районі селища Михайлівське Краснопільського району Сумської області загинув Івашина Сергій Анатолійович — сержант, командир зенітно-ракетного відділення.

Воїн народився 14 грудня 1974 року у селі Пасічне Новосанжарського району — у багатодітній родині і був третьою дитиною в сім’ї. Згодом велика родина переїхала до села Устимівка Глобинської громади. Тут Сергій закінчив 9 класів у місцевій школі та продовжив навчання у Кременчуцькому ПТУ № 7, здобув професію токаря. Паралельно з навчанням працював на різних роботах в Устимівській дослідній станції.

Сергій Івашина — учасник антитерористичної операції на Сході України. Рік — з березня 2015 року по березень 2016 року — боронив нашу країну, перебуваючи на відповідальній посаді гранатометника.

Повернувшись до мирного життя, Сергій Анатолійович працював у групі швидкого реагування в ТОВ «Сокіл Полтавщини» та Устимівській дослідній станції. У 2018 році здобув кваліфікацію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва і почав працювати за новим фахом в УДСР. Надзвичайно любив техніку, постійно удосконалювався в своїх знаннях та вміннях.

У січні 2023 року був призваний по мобілізації до лав ЗСУ та направлений на навчання до Німеччини. У травні того ж року отримав спеціальність стрільця-зенітника ПЗРК та відправився у найгарячіші точки фронту.

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 23 червня в районі села Іванівське Бахмутського району Донецької області загинув Коряковцев Ігор Феліксович — молодший сержант, оператор взводу управління мінометної батареї штурмового батальйону.

Воїн народився 29 листопада 1980 року в місті Комсомольську. Після закінчення 9 класів ЗОШ № 6, продовжив навчання в Комсомольському ПТУ № 15, де здобув професію помічника машиніста тепловоза. У 2000-2002 роках проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Працював у будівельній галузі міста, потім — на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті в залізничному цеху за фахом. 3 квітня 2022 року був мобілізований на російсько-українську війну.

За інформацією Полтавської міської ради, 25 червня внаслідок отримання несумісних із життям поранень помер Андрієвський Юрій Дмитрович — солдат, навідник зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки.

Воїн народився 21 січня 1968 року у Полтаві. Закінчив Супрунівську школу. Потім вступив до морської школи в місті Кронштадт. За направленням до 1991 року працював на військовому заводі. Після оголошення незалежності України, повернувся на Батьківщину. Працював на бурових в «Укрнафті». Став до лав ЗСУ у січні 2024 року. Поранення, які стали смертельними, отримав поблизу села Костянтинівка Покровського району Донецької області

За інформацією Полтавської міської ради, 25 червня в районі села Воздвиженка Покровського району Донецької області загинув сержант Рева Василь Васильович.

Воїн народився 25 липня 1985 року у селі Шкурпели Зіньківського району. У 2001 році закінчив школу у селі Покровське. 3 2007 року проживав в селі Тахтаулове Полтавського району. Працював оператором на ПРАТ ПОЕЗ «Кернел Груп». У полеглого захисника залишилися дружина та двоє дітей.

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 27 червня в районі села Костянтинівка Покровського району Донецької області загинув Резнік Ілля Владиславович — сержант, командир бойової машини механізованого батальйону.

Воїн народився 5 серпня 1991 року в місті Комсомольську. Після закінчення 9 класів ЗОШ № 3 навчався в Комсомольському професійному гірничому ліцеї, де здобув професію помічника машиніста тепловоза. У 2009-2010 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил України. Потім працював на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті у залізничному цеху.

У 2014 році став на захист незалежності та територіальної цілісності України. Був тяжко поранений в бою за Донецький аеропорт. Після лікування повернувся у військову частину. За відмінну службу неодноразово нагороджувався військовими відзнаками та державними нагородами.

За інформацією Зіньківської міської ради, 27 червня в районі села Водяне Волноваського району Донецької області загинув молодший сержант Чебан Павло Петрович.

Воїн народився 5 серпня 1975 року у селі Ташлик Григоропільського району у Молдові. У 1983 році разом з родиною переїхав у Новоселівку. Після закінчення місцевої школи, пройшов навчання за програмою підготовки водіїв транспортних засобів у Карлівській автошколі.

У 1993 році пішов на військову службу до лав Збройних Сил України. Згодом Павло повернувся додому та розпочав своє трудове життя.

У 2015 році брав участь в антитерористичній операції. Був нагороджений нагрудним знаком «За вірність народу України» та медаллю Учасника АТО. Після повернення з АТО продовжив працювати на МТФ СТОВ «Воскобійники».

У перший день повномасштабної війни разом зі своїм єдиним сином Мирославом Павло Петрович пішов добровольцем до лав Збройних Сил України. Воював у складі 116-ї бригади. У 2023 році захисник був нагороджений нагрудним знаком «За вірність Народу України». Павло Чебан неодноразово брав участь в евакуації поранених, врятував чимало поранених бійців.

За інформацією Глобинської міської ради, 30 червня в районі селища Північне Бахмутського району Донецької області загинув Грищук Павло Петрович — офіцер Національної поліції, військовослужбовець об’єднаної штурмової бригади НПУ «Лють».

Воїн народився 11 серпня 1987 року у селі Груд Новоград-Волинського району на Житомирщині. У 1994 році родина переїхала до Опришок на Глобинщині. Тут Павло пішов до 1-го класу місцевої школи, яку закінчив у 2004-му. Потому навчався у Грицівському ПТУ, де здобув спеціальність оператора комп’ютерного набору; пройшов строкову службу у прикордонних військах; повернувся додому.

У 2009 році Павло Петрович одружився, а вже за рік у сім’ї народилася донечка. Чоловік працював у цукрозаводі та м’ясокомбінаті, а у 2014 році вирішив пов’язати долю з новою для себе професією. Вивчившись у школі міліції, він починає працювати у Глобинському РВ УМВС на різних посадах. З 2021 року — поліцейський сектору швидкого реагування Кременчуцького РУП ГУ Національної поліції України в Полтавській області.

Восени 2022 року — з вересня по листопад — брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України в Харківській області, зокрема, у місті Куп’янськ та найближчих до нього селах. Цьогоріч, наприкінці лютого, вступив до об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють», разом з побратимами хоробро і відважно боронив Україну від рашистської навали.

За інформацією газети «Лубенщина», 30 червня Лубни втратили талановитого програміста, щирого патріота та доброго товариша, ветерана російсько-Української війни Москаленка Андрія Петровича.

За інформацією Миргородської міської ради, 30 червня в районі села Лиман Перший Куп’янського району Харківської області загинув Челкан Валентин Леонідович — солдат, стрілець-оператор механізованого відділення.

Воїн народився 4 листопада 1981 року у Миргороді. Після закінчення загальноосвітньої школи № 1 імені Панаса Мирного він отримав спеціальність «Технік газового господарства» в Хорольському державному агропромисловому коледжі.

З дитинства захоплювався технікою, мав золоті руки — вмів вправлятися з електрикою та обладнанням, був умілим будівельником і водієм. Завжди усміхнений і готовий допомогти, він був справжнім патріотом і приєднався до Збройних Сил України під час антитерористичної операції. Валентин служив у 831-й бригаді тактичної авіації, де його професіоналізм і відданість неодноразово відзначали нагородами. З початку вторгнення він служив у місці дислокації військової частини, а навесні 2024 року був направлений на передову.

У полеглого захисника залишилися мама, дружина та син.

За інформацією Миргородської міської ради, 1 липня в районі міста Селидове Покровського району Донецької області загинув Герасименко Олександр Іванович — старший сержант, головний сержант — командир мінометного взводу.

Воїн народився 9 вересня 1976 року у селі Білики Миргородської громади. Після закінчення місцевої школи та навчання у Миргородському ПТУ № 44 він здобув спеціальність майстра сільськогосподарського виробництва. Відслуживши строкову службу в армії, Олександр повернувся до рідного села, де працював трактористом-комбайнером. Його любов до землі та праці приносила чудові врожаї, а його родина — дружина та двоє дітей — були сенсом його життя. Безліч друзів і односельців зверталися до нього за порадами щодо вирощування винограду, просили допомоги та ділилися з ним радістю і бідами.

З початком повномасштабної війни проти російських загарбників Олександр не зміг залишитися осторонь. Без вагань він вступив до лав територіальної оборони Миргорода, щоб захищати свою землю та своїх близьких. На фронті він проявив себе як мужній, витривалий і надійний боєць.

За інформацією Котелевської селищної ради, 1 липня в районі селища Степи (Першотравневе) Ізюмського району Харківської області загинув Мазанько Микола Михайлович — солдат, старший стрілець-оператор.

Воїн народився 14 вересня 1978 року у селі Більськ Котелевської громади. закінчив місцеву школу. Після навчання у Котелевському ПТУ № 54 саме тут, на малій Батьківщині, багато років сумлінно трудився у СТОВ «Скіф». Микола Михайлович став на захист своєї країни зі зброєю в руках, як і його син Владислав.

За інформацією Коломацької сільської ради, 2 липня в районі селище Північне Бахмутського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу загинув солдат Грінько Володимир.

Воїну було 30 років. Він проживав у селі Василівка Коломацької громади.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 2 липня в районі населеного пункту Піщане Харківської області загинув Чукін Руслан Володимирович.

У полеглого захисника залишилися донька та бабуся.

За інформацією Миргородської міської ради, 3 липня в районі смт Краснопілля Сумської області внаслідок наїзду на протитанкову міну загинув старший солдат Ільїн Богдан Миколайович.

Воїн народився 26 серпня 1993 року. Ще змалку він був допитливим і винахідливим хлопчиком, який любив майструвати і розбиратися в техніці. Після закінчення місцевої школи, здобув спеціальність залізничника у Здолбунівському вищому професійному училищі залізничного транспорту. Відслуживши строкову службу, Богдан вирішив побачити світ і, як багато його ровесників, виїхав за кордон. Але серце кликало його додому.

Друзі порадили йому оселитися на Полтавщині, де він швидко відчув себе своїм. Богдан влаштувався на роботу, зустрів кохання свого життя і одружився. Після народження сина він навіть переконав своїх батьків переїхати до Полтавщини. Працював на різних роботах, поки не знайшов своє місце на Південній залізниці в Миргороді.

Життя Богдана Ільїна було сповнене любові та щастя, він був чудовим чоловіком, дбайливим батьком і вірним другом. Однак, війна безжально втрутилася в його долю. Змінивши формений одяг залізничника на військову уніформу, Богдан взяв до рук зброю, щоб захищати своїх рідних і свою країну. Ставши солдатом, він боровся на передовій, здобуваючи авторитет і повагу побратимів та командирів.

За інформацією «Кременчуцької газети» та «Кременчуцького телеграфу», 6 липня стало відомо про смерть внаслідок тяжких поранень Бортника Олександра Миколайовича.

Воїн народився 26 вересня 1967 року у селі Вільна Терешківка Кременчуцького району. Навчався у школі № 3 міста Кременчук. Здобув професію тесляра-верстатника у Кременчуцькому МПТУ № 16. Під час навчання був неодноразовим чемпіоном та призером першості міста та області зі спортивного та військового багатоборства.

У 1986-1988 роках перебував у складі радянських військ в Афганістані. Після демобілізації працював водієм, потім — у клубі воїнів-інтернаціоналістів. У 1995 році розпочав роботу менеджером приватного підприємства. Згодом закінчив Дніпропетровський університет економіки та права за спеціальністю «маркетинг». Упродовж 1997-2003 років — голова Кременчуцької Спілки ветеранів війни в Афганістані. У нульових працював заступником директора у ТОВ «Євро-Азія-ексім». У 2010 році балотувався на посаду міського голови Кременчука від «СПУ». У 2013-2014 роках брав активну участь у подіях Євромайдану. Згодом очолив Департамент транспортної інфраструктури КМДА. У полеглого захисника залишилася дружина, двоє синів та двоє доньок.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»