Хтось більше, хтось менше, хтось, взагалі, по-чорному. У кожного свої причини та мотиви. Принаймні, так вважають. При цьому майже кожен впевнений, що алкоголь зло. Багато хто намагається себе обмежувати. У деяких виходить. Не знаю, чи стають вони від цього щасливішими.

Ось тільки мене завжди цікавило питання: якщо алкоголь зло, то чому практично в кожній культурі існує спосіб знімати напругу шляхом зміни свідомості, чи то алкоголь, наркотики, виснажливі медитації чи щось ще? Мабуть, без цього ніяк? Здається, знайшла відповідь. Просто гіпотеза.

По суті «на склянку» людство підсадила цивілізація та пов’язана з нею розсудливість. Звучить парадоксально. Спробую пояснити.

Почнемо з того, що людина — це продукт еволюції. Я погано розуміюся на мутаціях, генах та іншій біології, але десь чув, що виживає той, чиї стратегії пристосування до навколишньої середи виявляться найкращими. І що еволюція, це в довгу. І що вона вимірюється поколіннями. Ті ж люди, що розуміються, стверджують, що період дикості це приблизно 12 000 поколінь. Цивілізація почалася під час неолітичної революції переходом від збирання до виробництва їжі. І процес відбувався нерівномірно. Хтось може похвалитися тим, що у нього за спиною 400 поколінь «цивілізованих» предків, у когось їх 200, а у когось лише 10.

Тому людський мозок, психіка та когнітивні здібності скоріше відповідають рівню проблем, які доводилося вирішувати мисливцю-збирачу. І тільки надзусилля допомагають людям виживати в сучасному світі, що стрімко змінюється. А ці надзусилля викликають наднапруження, які Карл Поппер назвав «напруженням цивілізації»

Можливо, когось образить порівняння з мисливцем-збирачем. Але коли після ситної вечері, сто разів пообіцявши собі «не їсти після шести», ви все одно лізете в холодильник, знайте, що швидше за все це на підсвідомості за вас починає діяти дикун. Тому що найкраща стратегія виживання мисливця-збирача наступна: зжери все сьогодні, завтра може і не бути.

А тепер до того, чому цивілізація «напружує». По-перше, вона вимагає від людини розсудливості. Працювати сьогодні, щоб з’їсти це через пів року, рішення для дикуна не зрозуміле. Мисливець-збирач витрачав на добування їжі від 3 до 6 години на день. Решту часу він розважався як міг: валявся, займався сексом, може ще чимось. Поки він був ситий, питання про те, що він буде їсти завтра не стояло. Завтра буде завтра. Тобто, жив у кайф!

А тут… посади, молись про дощ, охороняй посіви від диких тварюк, думай де і як зберігати збіжжя, ганяй гризунів. Будь-яка напасть може знищити врожай і тоді голодна смерть. Постійний страх та сумніви. І це все працює досі. Моя теща, наприклад, мала лише два види оцінки погоди: або залило, або засохло. І це при тому, що голодна смерть нікому не загрожує.

Пам’ятаєте, як Адам та Єва щасливо жили у райському саду? Жили як збирачі. А вигнання з раю це і є біблійний опис аграрної революції. У поті чола добувати хліб свій! Не знаю, у кого взагалі повертається язик називати перехід від полювання та збирання до землеробства розсудливістю.

До речі про розсудливість. Те, що штука ця не природна, а наносна і досягається виключно вихованням, говорить той факт, що практично кожна дитина віддасть перевагу одній цукерці сьогодні ніж п’яти, але завтра.

А потім настав час розкладу племінного ладу і почалися всі ці поліси, демократії, індивідуалізм. Коли з суспільства, де все вирішував «дядько вождь», «дядько шаман» і три-чотири діда-старійшини, де зрозуміло що можна, а що табу, ти поринаєш у світ, де все треба вирішувати самому і за всі свої рішення відповідати. Війна та мир, взаємини із сусідами, конкуренція, суд, статус, суспільна мораль. Постійні сумніви щодо правильності рішень та поведінки. Занепокоєння та невпевненість у завтрашньому дні.

Ви, дійсно, вважаєте, що легенди про «золотий вік» це вигадки? Люди були реально перенапружені. Їм хотілося в минуле. Туди, де можна працювати 3 години на день, де немає проблем, де за тебе все вирішено, де якщо є відповідальність, то тільки колективна. Де сумніви та мораль замінює табу. Де все органічно та природно. Де життя — чистий кайф.

Але в минуле назавжди не вийде. Рай втрачено назавжди. А якщо не надовго? Не надовго можна. У греків бажання скинути із себе напругу цивілізації виявилося у культах Діоніса чи Вакха. Ну ви пам’ятаєте: вакханалії, оргії, вакханки, козлоногий бог Пан, німфи, вічно п’яні та сексуально стурбовані сатири. Вакханалії ніщо інше, як повстання проти розсудливості. Напившись і довівши себе до виснаження танцями та сексом, людина забуває про земні турботи, скидає із себе соціальну напругу. Що може бути краще — поверни свій мозок у природний стан, скинь усе наносне, порви кайдани цивілізації і поринь у світ необмеженої умовностями свободи. Стань собою.

Як бачимо, вже грекам було тяжко. А далі ставало лише гірше. Еволюція не прискорювалася. Натомість у рази прискорилися зміни у суспільстві. А разом із ними і напруга. Нам важко уявити, що для глибоко релігійної людини була проблема гріха. Лютер (не той, що про сегрегацію, а той, що про реформацію) десь писав, що дотримувався всіх обітниць, суворо дотримувався всіх заповідей, але при цьому жив у постійних сумнівах, чи достатньо його послуху для порятунку, чи ні. Я не уявляю як це жити в усвідомленні, що ти грішник і мудак, і що не роби, мудаком і залишишся. І покарання тобі за це — пекло.

А потім промислова та наукова революція, поява різних соціальних та гуманістичних теорій, які життя твоє не полегшують, а якраз навпаки. Вселяють у тебе впевненість, що життя несправедливе і ти, мало того, що грішник і мудак, а ще й терпіла. Тебе нахабно пригнічують, життя твоє сповнене страждань і з цим треба щось робити. Тобі робити, чувак!

А потім інформаційна революція, і твої проблеми та рефлексії не обмежуються вже твоєю вулицею чи твоїм містом, а включають увесь світ. Погляньте на обличчя людей, які виходять на пропалестинські демонстрації. Їх реально рве від проблем та страждань людей, які мешкають у тисячах кілометрів і яких вони ніколи не бачили. І це все без урахування особистих проблем, пов’язаних із сім’єю, роботою тощо. А мозок і психіка ті самі. Або майже ті самі. Мисливець-збирач. Можливо, рівень «мисливець-збирач просунутий».

І при цьому, ми чудово знаємо, що ситуація перенапруги системи загрожує аваріями. Навіть телефон рекомендують час від часу скидати до заводських налаштувань. Або, як мінімум, перевантажувати. У випадку з мозком, можливо, його теж іноді потрібно перевантажувати або скидати до заводських налаштувань, тобто до природного стану.

Триста плюс грам міцного алкоголю, і ти зовсім інша людина. Рівень агресії підвищується, полігамія рулить, соціальна відповідальність випаровується. Забудемо про мораль і сумніви! До біса розсудливість! Нехай живе пристрасть! Упізнав? Це ти, мисливець-збирач.

Мозок перезавантажився, він знову готовий до навантажень, але є нюанс. Прокидаєшся ти знову людиною «цивілізованою». Твоя вчорашня поведінка здається тобі мерзенною, тебе мучить сором. І добре ще, якщо прокинувся у своєму ліжку, а не у «клітці». Тому багато людей шукають інші способи зміни свідомості. Мода на йогу або психотерапевтів з цієї серії. Можливо, звичка залипати годинами в ТікТок, це те саме. Заповни мозок нісенітницею, яка нічого не означає. Видави з нього проблеми та сумніви. Розслабся.

Декому, кажуть, допомагає. Я ж по-старому. Піду накачу. Зніму на якийсь час напругу цивілізації!

Лайки під відео та підписки на канал категорично вітаються!