Влада Михайлівської громади Полтавського району відмовилася вшанувати Героя столітньої війни з росією Павла Кудрявцева
У межах процесів деколонізації/декомунізації Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті (УІНП) запропонував виконкому Михайлівської сільської ради Полтавського району вшанувати пам’ять видатного уродженця цієї громади, борця за незалежність України у 20 столітті Павла Кудрявцева. Йшлося про широкий спектр комомеморативних практик — від встановлення меморіальної дошки і проведення тематичних просвітницьких заходів до увічнення у назвах вулиць у селі Ряське та у центрі громади — Михайлівці. Втім, всупереч духу і букві Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у 20 столітті» влада громади (голова Коляндра Микола) проігнорувала ініціативи центрального органу виконавчої влади.
«Одна з ключових тез російської путінської пропаганди полягає у тому, що Україна, начебто, лише геополітичне непорозуміння, яке з’явилося на мапі світу через розвал СРСР. Насправді, сучасна Україна — правонаступник Української Народної республіки (УНР), а сучасна росія — правонаступник СРСР. Тож нині, у час російсько-української війни за незалежність важливо говорити про спадщину УНР, Української революції 1917-1921 років. Актуальність уроків історії загострюється тим, що Україна зараз, як і тоді, протистоїть російській агресії. Сто років тому проти УНР вела війну червона і біла росія. Нині війну веде путінська росія: наша столітня війна за незалежність триває. Плекати пам’ять про борців за незалежність усіх історичних періодів (як воїнів Армії УНР, так і сучасних ЗСУ) — не лише право, але й обов’язок органів місцевого самоврядування», — переконаний регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар. Він висловив здивування тим фактом, що, попри численні консультації з боку УІНП, чиновники гуманітарного блоку виконкому Михайлівської громади вкрай мало обізнані із законодавством у сфері державної політики національної пам’яті. «Територіальні громади — це не окремі феоди, а частина держави України. Законодавство — одне для всіх. Особливо важливо це розуміти в умовах військового стану. Ми запропонували цілу низку заходів з увічнення пам’яті борця за незалежність, уродженця села Ряське, генерал-хорунжого Армії УНР Павла Кудрявцева керуючись законом України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у 20 столітті», — зауважив Олег Пустовгар. Він вважає, що оцінку діям Михайлівської влади дадуть ветерани та воїни ЗСУ й патріотична громадськість Також у Полтавському офісі УІНП нагадали норму згаданого Закону, яка звучить так: «Держава сприяє увічненню пам’яті про борців за незалежність України у XX столітті, зокрема, шляхом пошуку, обліку, впорядкування та збереження місць їх поховання на території України та за кордоном, створення меморіальних комплексів та поховань, спорудження та відновлення пам’ятників, пам’ятних знаків, увічнення імен у назвах об’єктів топоніміки населених пунктів або адміністративно-територіальних одиниць, назвах географічних об’єктів, виготовлення друкованої, кіно- та відеопродукції, сприяння діяльності щодо сценічного та іншого художнього втілення образів борців за незалежність України у XX столітті».
Довідково: Кудрявцев Павло Омелянович (народився 1873 року у в слободі Ряській Костянтиноградського повіту Катеринославської губернії, нині село Ряське, яке тепер підпорядковане Михайлівській сільській раді Полтавського району Полтавської області — помер 01. 02. 1921, Тернопіль) — губернський комісар УНР на Полтавщині, соратник Симона Петлюри, генерал-хорунжий Армії УНР (1920 р.), генерал-поручик Армії УНР (посмертно).
Походив із родини священика. Закінчив Костянтиноградську гімназію та Полтавську духовну семінарію. Навчався у Катеринодарському політехнічному інституті, з 3-го курсу вступив однорічником 2-го розряду до 1-го Катеринодарського козачого полку. Закінчив Новочеркаське козаче училище (1909), вийшов хорунжим до 1-го козачого Нерчинського полку Забайкальського козачого війська (урочище Київське, Далекий Схід). У складі цього полку на чолі 3-ї сотні брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання — військовий старшина (помічник командира 1-го Нерчинського козачого полку).
З листопада 1917 р. разом із іншими патріотами взявся за розбудову Українського Генерального Військового секретаріату Української Центральної ради. З грудня 1917 р. — співробітник Військового міністерства Центральної Ради, учасник вуличних боїв у Києві проти російських більшовиків у січні 1918 р. З березня 1918 р. — губернський комісар УНР на Полтавщині. З 29.11.1918 р. очолює 6-ий Полтавський корпус Армії УНР. З кінця січня 1919 р. — помічник командувача Окремого Залізнично-Технічного корпусу Дієвої армії УНР. З 29.05.1919 р. — начальник 9-ї Залізничної дивізії Дієвої армії УНР. З 19.05.1920 р. — помічник військового міністра УНР, генерал-хорунжий. Помер від тяжких наслідків перенесеного плямистого тифу.
«Смертю Генерал-Хорунжого Павла Кудрявцева Вiтчизнi нашiй нанесено ще один тяжкий удар: не стало одного з могикан, що першими стали в оборону нашого народу, чесного вояки-громадянина. Нехай же його смерть буде для нас прикладом вiдданости i любови до нашої Батькiвщини», — говорилося у наказі Головної Команди вiйськ УНР про вшанування пам’ятi генерал-хорунжого Павла Кудрявцева від 19 лютого 1921 року. Згідно з цим документом Армії УНР славного воїна, сина Полтавської землі посмертно підвищили до звання генерала-поручика. Наказ підписали Головний Отаман Симон Петлюра та в.о. вiйськового Мiнiстра Генштабу генерал-хорунжий Сергій Дядюша.
У Тернополі серед інших військовиків, які воювали за незалежність України, вшановано пам’ять Павла Кудрявцева. Його прах покоїться Микулинецькому цвинтарі м. Тернопіль.
Полтавський офіс УІНП
