29 вересня Верховний суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, якою скасовано вирок в частині засудження Євгена Порохню в участі у терористичній організації. Про це повідомив «Судовий репортер».

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що обвинувачений Євген Порохня — уродженець міста Брянка Луганської області, випускник Військового інститут телекомунікацій та інформатизації НТУУ «КПІ». У 2014-му році 20-річний Порохня проходив службу за контрактом та брав участь в АТО. 12 жовтня того року він попросився у звільнення і ввечері того ж дня перетнув кордон із Росією.

За версією обвинувачення, із вересня 2015- го до лютого 2016-го року, перебуваючи поблизу населених пунктів Шимшинівка, Первомайськ, Березівське, Алмазна, Кам’яний Пласт, Петрово-Красносілля Луганської області, Порохня брав участь  у бойових діях на стороні терористичної організації «ЛНР». Зокрема, у складі «Луганского округа донских казаков Всевеликого Войска Донского» виконував бойові та інші диверсійні завдання шляхом збройних нападів, опору, перешкоджаючи Збройним Силам України, підриваючи обороноздатність держави.

Все це сторона обвинувачення підтверджувала світлинами та інформацією зі сторінки Євгена Порохні в соцмережі «Однокласники», на яких Порохня проходить військову службу у 76 гвардійській десантно-штурмовій Чернігівській червонопрапорної ордена Суворова дивізії Збройних Сил РФ (в/ч 07 264, м. Псков, РФ).

На фото обвинувачений у військовій формі та зі зброєю. На одній зі світлин  — медаль та картка з текстом «Удостоверение от 23 сентября 2017 года награжден юбилейной медалью командир в/ч 07 264 гв. Генерал-майор…».

Допитувалися п’ятеро свідків — начальник курсу і курсанти Військового інституту, які підтвердили, що Порохня не повернувся на службу. Крім того, вони впізнали обвинуваченого на фото із соцмереж, де хлопець у військовій формі Російської Федерації «горка» зі зброєю в руках стояв навпроти прапору РФ.

Всі ці матеріали були зібрані та передані в суд разом із листом Заступника начальника 4 відділу ГУ ВКР ДКР СБ України та додатком — протоколом огляду.

Як на підтвердження факту участі Порохні у терористичній організації прокурор також посилався на протоколи огляду сторінок у соцмережах Instagram і «ВКонтакте», а також сайтів zadonbass.org і «Луганский информационный центр», з яких встановлено місце дислокації «Луганского округа донских казаков Вселенского Войска Донского».

На своїй Instagram-сторінці Порохня опбулікував світлину з написом «последний день гражданки армия я иду», фото у військовому одязі зі зброєю і прапором РФ. Під фото є підпис власника: «Время жить в россии». У січні-лютому 2016-го Порохня також викладав світлини в окопі зі зброєю на фоні бойових укріплень та бліндажу з підписом «Боевые будни». На запитання під фото «Ты где есть?» власник сторінки відповів «В казаках».

У «Вконтакте», у розділі «Фотографии на карте», зазначено, що всі світлини профілю виготовлені 23 лютого 2016 року на тимчасово окупованих територіях Луганської області.

Київський районний суд Полтави призначив Порохні 8 років ув’язнення

У вересні 2020-го Київський райсуд Полтави визнав Порохню винним у дезертирстві та участі і сприянні терористичній організації. Слухання відбувалися за відсутності обвинуваченого й завершилися вироком — 8 років ув’язнення.

Апеляційний суд скасував вирок в частині участі та сприяння терористичній організації

Адвокат Порохні Юлія Черевична, оскаржила вирок Київського районного суду Полтави до Полтавського апеляційного суду.

Скасовуючи вирок першої інстанції, судді Полтавського апеляційного суду пояснили, що в обвинувальному акті не деталізовано, в чому саме полягало завдання, поставлене начальницьким складом терористичної організації «ЛНР» перед обвинуваченим, а саме:

• кількість виконаних активних дій обвинуваченим, наслідком яких є смерть чи тілесне ушкодження військовослужбовця ЗСУ та/або співробітником правоохоронних органів, зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення;
• дату, час і місце виконання завдань;
• фіксації диверсії, збройного нападу чи опору, місця бойових зіткнень зі збройними підрозділами ЗСУ та/або співробітниками правоохоронних органів у штабі АТО;
• роль обвинуваченого як співучасника у кожному з таких нападів, диверсії чи опору;
• не вказано хто віддавав бойовий наказ чи ставив диверсійне завдання обвинуваченому, в чому воно полягало та чи були досягнути їхні мета і цілі тощо.

На думку суду, обвинуваченням не надано жодного доказу участі Порохні у терористичній організації.

Суд вважає, що обставини та події, про які йдеться у листі Заступника начальника 4 відділу ГУ ВКР ДКР СБ України та додатку, не стосуються перебування Порохні у складі бойовиків терористичної організації «ЛНР», що за часом охоплюють період із вересня 2015-го по лютий 2016 рік. Натомість обставини з протоколу огляду вказують на події вступу обвинуваченого на службу до ЗС РФ, яку він проходив у військовій частині з дислокацією у місті Псков РФ.

Колегія суддів також вирішила, що лист і протокол огляду є недопустимими доказами через порушення процедури їх одержання. Ці докази зібрані у результаті слідчих дій в іншому кримінальному провадженні, а суду не надали доказів, що два провадження були об’єднані в одне чи виділялися зі спільного провадження. Крім того, прокурор не долучив судову ухвалу про надання тимчасового доступ до матеріалів справи з можливістю вилучення цих документів.

Ці докази визнано недопустимими, тому що огляд сторінок проводився у зупиненому кримінальному провадженні. Кримінальний процесуальний кодекс дозволяє проводити в зупиненому провадженні лише слідчі дії, спрямовані на встановлення місця знаходження підозрюваного. У цьому випадку йшлося про збирання доказів.

Тож 18 жовтня 2021-го року Полтавський апеляційний суд скасував вирок в частині участі і сприяння терористичній організації, закривши справу за відсутністю достатніх доказів вини і вичерпанням можливостей їх отримати. Суд визнав доведеним тільки обвинувачення у дезертирстві, за яке Порохня має відсидіти 2 роки.

Верховний суд залишив рішення апеляції без змін

Прокуратура оскаржувала рішення апеляції. Однак Верховний суд залишив його без змін. Тож Порохня, який все ще перебуває у розшуку, визнаний винним тільки у дезертирстві.

Слід зазначити, що у квітні 2015-го року Євгена Порохню внесли до бази сайту «Миротворець». Зі згаданих у базі сторінок Порохні у «ВКонтакті» та «Однокласниках» відомо, що 28-річний засуджений наразі живий та проживає у Москві.

Анастасія НЕДОГОРСЬКА, «Полтавщина»