Від Полтави до Соледара: бойовий шлях сержанта Сивого
Мобілізований в березні 2022 року, сержант Олександр був направлений до Полтави, де почав службу з охорони стратегічно важливого об’єкта. «Це був мій перший досвід у новій ролі після цивільного життя, — згадує він. — Наше завдання полягало в забезпеченні безпеки об’єкта. Ми стежили за порядком і були готові захищатись від диверсійних груп ворога». На цьому об’єкті сержант служив пів року.
У серпні 2022 року підрозділ Олександра перекинули на Харківський напрямок. Першим важливим завданням стало звільнення великого селища в області. «Ми діяли вночі, — розповідає він. — Озброєні автоматами, кулеметами та гранатометами штурмували противника до самого ранку. Майже вісім годин безперервних боїв — і ми повністю відбили селище. Це була складна, але успішна операція. Я пишаюся своїм підрозділом. Після звільнення селища я отримав позивний Сивий і разом із побратимами зайняв позиції вздовж кордону з Бєлгородською областю. Ми відповідали за те, щоб ворог не прорвався, — пояснює він. — Це були довгі дні й ночі на позиціях: постійна напруга, перевірки, укріплення точок. Час від часу нас хаотично обстрілювала артилерія ворога. Попри втому, усі розуміли важливість цієї служби».
У листопаді 2022 року його підрозділ направили до Бахмута, а згодом до Соледара. «Соледар — це було справжнє пекло, — згадує Олександр. — Наше завдання полягало у зачистці соляних шахт. Ворог добре укріпився. Ми заходили невеликими групами вночі, намагалися діяти приховано. Але чисельна перевага противника, нескінченний потік „вагнерів“ заважала нам повністю контролювати територію. Шахти були не лише складним полем бою, але й місцем, де підрозділ зазнав втрат. Багато наших хлопців загинуло від шквального артилерійського вогню. Це назавжди залишиться у пам’яті», — додає він.
У травні 2024 року Олександр знову повернувся на Харківський напрямок. Разом зі своїм відділенням вони укріплювали позиції, передавали координати переміщень противника та стримували ворога від прориву державного кордону.
З часом війна набула нового характеру. «2024 рік став для мене роком дронів, — говорить Сивий. — FPV-дрони, розвідувальні „Мавіки“ — вони всюди. Особливо їх використання було помітним на Харківському напрямку в останню ротацію. Це ускладнює роботу, буквально кожен крок потрібно ретельно продумувати — на початку війни все було зовсім по іншому».
На питання, що б він порадив тим, хто лише вступає до лав армії, Олександр відповідає: «Тренування — це основа всього. Доводьте свої дії до автоматизму, слухайте командирів і будьте уважними. Це допоможе вижити та бути корисним своєму підрозділу. Кожен із нас виконує свою роботу. Це важкий шлях, але він наближає нас до нашої перемоги».
Артем БАРХАН
