Олександр Мамая у березні цього року покинув робочий кабінет на вулиці Соборності й проводить своє дозвілля із родиною на вулиці Світанковій. Проте, його представники все ще знаходяться у стінах Полтавської міської ради: заступники міського голови, керівники департаментів, управлінь, комунальних підприємств. Хтось із них уже переорієнтувався на нову владу, а хтось чекає четвертої перемоги Мамая.

Цікава ситуація склалася із секретаркою Олександра Мамая Лідією Дубець, яка є сестрою його екс-дружини Людмили Мамай. Як і у 2018 році, Дубець залишилася працювати навіть після того, як із кабінету міського голови вчергове зняли іменну табличку «Олександр Мамай».

У травні цього року на запитання «чому досі працює Лідія Дубець?» тодішній в.о міського голови Андрій Карпов відповів, що згідно із КЗпП потрібно знайти вагому причину, щоби її звільнити. Карпов цих причин так і не знайшов. Тепер цим питанням займається його наступниця Катерина Ямщикова.  

Лідія Дубець опрацьовує документи, які надходять на адресу міського голови. Також вона допомагала у роботі секретарю першого заступника міського голови Валерія Пархоменка.

Секретарка міського голови має статус посадової особи місцевого самоврядування, тому для звільнення однієї політичної волі керівництва мало. Її повинні вловити на систематичному або на разовому кричущому порушенні трудового законодавства. Подібна проблема стосується заміни й інших кадрів у Полтавській міськраді.

Наприклад, керівники департаментів обирають на посаду на безстроковий період, тому, щоби їх звільнити, потрібно вагомі підстави. Звільнити можна за ініціативи працівника або за ініціативу органу. За власним бажанням йти із вигідної посади ніхто не хоче. Яскравий тому приклад — історія зі звільненням керівниці земельного управління Ольги Левченко. У березні Андрій Карпов звільнив її через скарги, що чиновниця віддає бюджетні замовлення своїй колишній фірмі Forasland. Проте вже у червні Левченко поновилася на посаді та отримала 100 тис. грн за вимушений прогул.

Як варіант, міська рада може провести реорганізацію своїх підрозділів: наприклад, об’єднати два управління у департамент та звільнити керівників ліквідованих органів. Для прикладу, так було у 2018 році, коли депутати оголосили недовіру Мамаю та створили три нових департаменти, які очолили люди із нової коаліції: департамент економіки і інвестицій (Віта Клименко), департамент охорони здоров’я та соціального розвитку (Вікторія Лоза), департамент культури, молоді та спорту (Лариса Кречко). Проте, для подібної реорганізації також повинні бути підстави — інакше є всі шанси оскаржити її у суді. 

Керівників комунальних підприємств звільнити легше, оскільки вони підписали контракт на певний термін і в разі чого можна просто дочекатися закінчення трудового договору. 

Посади секретаря міської ради та заступників міського голови взагалі є виборними, тому їх звільнень добитися ще легше — достатньо мати підтримку депутатського корпусу. Проте вже є приклади того, що і вони проходять не без проблем. Так, у 2019 році заступниця Мамая Світлана Тарашевська через Апеляційний суд оскаржила рішення про своє звільнення. Однак її одразу звільнили повторно голосами тих самих депутатів.

Історія зі звільнення працівників міськради складна. Якщо у людини немає бажання звільнятися, то скоріш за все це справа дійде до судів. А поки ми з вами спостерігаємо за абсурдною ситуацію, коли людина, яка не виконує ніяких корисних функцій, просто періодично ходить на роботу й отримує заробітну плату, але її не можуть звільнити. Що вже говорити про звільнення керівників управлінь та департаментів.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»