Акція на підтримку військовополонених в Полтавській громаді відбулася вперше. Мета заходу — привернути увагу громадськості до проблеми повернення військових з полону росіян, розповіла організаторка заходу Тетяна Макеєва:

«В полоні перебуває мій єдиний син. Він виходив з «Азовсталі» у травні 2022-го і вже майже два роки він у полоні. Майже двадцять місяців у полоні. Інформації про те, де він зараз перебуває, у якому він стані, я не маю.

Такі акції проходять у багатьох містах України. У Полтаві це вперше такого формату. З 2 по 4 лютого ці акції пройшли і проходять у 14 містах України. І ми в Полтаві вирішили також провести таку акцію, щоб привернути суспільство українське і міжнародне до нашої проблеми. Нам треба витягувати наших рідних. До цього я їздила по різних містах — Київ, Кременчук. Ми робили ходу, ми робили автопробіг різними містами. І от вирішили в Полтаві (провести акцію — ред.)».

В акції взяли участь рідні та друзі військовополонених. Зокрема, одна з учасниць заходу — Олександра Каладжиєва, розповіла Суспільному про наслідки утримання українських захисників у російському полоні:

«Моїх друзів закатували до смерті в полоні у перші місяці після того, як наші хлопці вийшли в почесний полон. Це я дізналась від хлопців, яких обміняли. Одного закатували на допиті, тому що він сказав, що не буде ніяк співпрацювати. Іншого якось вчергове після того, як викликали на допит, забили, кинули в камеру і там вже він помер. Ще друзі загинули в Оленівці (під час російського теракту — ред.). Деякі мої друзі вийшли з полону і померли вже тут. Молоді хлопці, яких настільки катували, що їхні організми не витримали, і навіть коли вони були тут, вдома, то в них зупинилося серце».

Раніше на підтримку військовополонених на Полтавщині влаштували пішу ходу. Це відбулося торік у вересні: тоді три десятки учасників вирушили пішою ходою з Кременчука до Києва. Цю акцію також організували для привернення уваги суспільства, іноземних країн та міжнародних організацій на те, що українці більше ріку перебувають у важких умовах російського полону.

Ольга ГРИНЕНКО, «Полтавщина»