1 червня на платформі EDEM розпочалося голосування за нову назву для вулиці Маршала Бірюзова, названої на честь російського генерала. Онлайн-голосування триватиме два тижні з 1 червня по 14 червня. На опитування винесли 5 варіантів назв:

• Вулиця Генерала Геннадія Котляра;
• Вулиця Левка Лук’яненка;
• Вулиця Олега Ольжича;
• Вулиця Дмитра Пругла;
• Вулиця Решетилівська.

В березні цього року для вулиці Маршала Бірюзова містяни вперше обрали нову назву разом ще із 98 інших вулиць. Тоді більшість віддала перевагу варіанту вулиця Решетилівська — 61,8% (1030), а на другому місті вулиця Дмитра Пругла — 22,9% (381). Проте робоча група зупинила перейменування вулиці Маршала Бірюзова через підозру у сторонньому втручанні в процес голосування голови Полтавської обласної ради Олександра Біленького. Він сам — уродженець Решетилівки і є меценатом декількох місцевих проектів. Сам Олександр Біленький пояснив, що не впливав на працівників бюджетних установ аби вони проголосували за вулицю Решетилівську.

Тому керівництво міста прийняло рішення повторно виставити на голосування різні варіанти нових назв для вулиці Маршал Бірюзова.

Довідково. Сергій Семенович Бірюзов (1904-1964) — Маршал Радянського Союзу, Герой Радянського Союзу, росіянин. У 1939-1941 роки проживав у місті Полтава. Оскільки він був членом ЦК КПСС у 1961-1964 роках, що вважається керівною посадою в комуністичній партії, то вулиця, названа в його честь, підлягає перейменуванню відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Пропозиції на перейменування:

• вул. Генерала Геннадія Котляра (генерал-майор авіації Геннадій Климентійович Котляр (1944-2021) будучи командиром 13 гвардійської важкої бомбардувальної авіаційної дивізії в Полтаві привів до присяги на вірність Україні підлеглий особовий склад. У незалежній Україні (після 1991 року) проходив службу на посадах командира дивізії Полтавського гарнізону, командира авіаційної групи дальньої авіації, заступника Командувача військово-повітряних збройних сил України з виховної роботи. Сприяв розвиткові музею Важкої бомбардувальної авіації. Похований в с. Рибці. Пропозиція внесена ГО «Ветерани Дальньої авіації Полтавської області»).
• вул. Левка Лук’яненка (Левко́ Григорович Лук’я́ненко (1928-2018). Український політичний та громадський діяч, дипломат, письменник, юрист та радянський дисидент, учасник національного визвольного руху, народний депутат України (обирався чотири рази). Борець за незалежність України у XX ст. Був двічі ув’язнений (1961—1976, 1977—1988). Сумарно провів 25 років у тюрмі і на засланні. Левко Лук’яненко — автор Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. Герой України (2005).
• вул. Олега Ольжича (Олег Ольжич (літературний псевдонім Олега Олександровича Кандиби). Народився в 1907 р. у Житомирі. Син відомого українського поета Олександра Олеся. Видатний діяч ОУН (м), політичний і громадський діяч, вчений — археолог, поет, публіцист. Борець за незалежність України у ХХ столітті. Член ОУН з 1929 року. Очолив культурно-освітню референтуру Проводу українських націоналістів у 1937 році. У 1938-1939 роках — один із керівників Організації народної самооборони «Карпатська Січ» у боротьбі проти угорських окупантів. Очолював Революційний Трибунал Організації українських націоналістів (ОУН) (1939–1941). У 1941 — 1944р.р. за дорученням Голови ОУН полковника А.Мельника керував легальною і підпільною діяльністю ОУН (м) на окупованих гітлерівцями теренах України — в Центрі і на Сході: ініціював створення Української національної ради (05.10.1941р.) для захисту інтересів населення України перед окупаційною німецькою владою, через своїх соратників — оунівців створив вертикаль адміністративної влади майбутньої незалежної України (сільські/міські управи, обласні ради, УНРада), сприяв культурному відродженню й українській державності через громадські організації і газети, організував популяризацію ідей українського націоналізму. В травні 1944 року арештований гестапо у Львові. В червні 1944 року замордований гестапівцями в концтаборі Заксенхаузен. Пропозиція внесена Краєзнавчо-історичним клубом ім. Федора Борківського при центрі Бібліотеці полтавської МТГ).
• вул. Дмитра Пругла (Дмитро Миколайович Пругло (27.12.1990, Полтава — †07.06.2019, сел. Новолуганське, Донецька область) — старший лейтенант полку «Азов» Національної гвардії України. Відомий також під позивним «Круглий». Навчався в Харківському національному університеті внутрішніх справ. З 2014 року — доброволець полку «Азов». З лютого 2015 року виконував обов’язки заступника командира сотні (роти) по роботі з особовим складом. Від січня 2019 року разом зі своїм підрозділом постійно перебував на передовій в районі Світлодарської дуги. Загинув 7 червня 2019 року внаслідок потужного обстрілу позицій полку «Азов» на Світлодарській дузі. Похований 11 червня 2019 року на Алеї Героїв у Полтаві. Указом Президента України 27 червня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• вул. Решетилівська — відсилка до історичної назви вулиці — до 1965 року вона мала назву Велика Решетилівська. На думку представників робочої групи з перейменування, які рекомендували обрати саме цей варіант, першою частиною історичної назви можна знехтувати, оскільки в наш час немає інших подібних назв.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»