З порталу Єдиної державної електронної системи будівництва відомо, що земельна ділянка, на якій планують побудову храму, є територією пам’ятки архітектури місцевого значення — Каплиці Юрія Переможця. Окрім каплиці, на ділянці збудована хрестильня.

Проєкт будівництва передбачає спорудження однобанного православного храму: площа зали — майже 62 м², площа вівтарної частини — 22,5 м². Також у проєкті передбачені заходи інклюзії: пандуси й втоплені бордюри. Будівлю храму мають обладнати підіймачем для доступу людей з інвалідністю в цокольний поверх, де розмістять вбиральню.

Розробляти ескіз храму Юрія Переможця почали у 1999 році, його автором та головним архітектором був полтавець Валерій Трегубов. Про це розповіла співавторка проєкту будівництва архітекторка Оксана Бєлявська:

«За цим ескізним проєктом передбачалося почергове будівництво і першим етапом було розібрання незаконної прибудови до каплиці, яка є пам’яткою архітектури місцевого значення, і побудови замість неї, одноповерхової хрестильні як тимчасової споруди, доки не з’явиться на ділянці повноцінний храм Юрія Переможця».

Незаконну прибудову розібрали й у 2012 році була споруджена хрестильня. У тому ж році Валерій Трегубов, автор проєкту храму Юрія Переможця, помер від тяжкої хвороби. Науковим керівником розроблення проєктної документації на будівництво храму стала Оксана Бєлявська, головним архітектором проєкту — Андрій Дмитренко, розробником документації — архітектор Костянтин Трегубов.

«У 2013 році ми закінчили проєктування і з того часу документація проходила погоджувальні інстанції упродовж 10 років. Чому так затяглася справа? Тому що змінювалися державні будівельні і містобудівні норми, тож проєкт постійно потребував доповнень, коригувань і виправлення зауваження експертиз. Крім того, потрібно було отримувати необхідні дозволи на підключення інженерних комунікацій для будівництва тощо, що є досить тривалою процедурою.

Храм запроєктований у стилі українського модерну, з огляду на його близькість до каплиці. Адже каплиця, є єдиною на теренах України сакральною спорудою, збудованою у стилі українського модерну та за добу панування стилю — у 1913 році. Тож майбутній храм має утворити єдиний ансамбль з унікальною пам’яткою, не суперечити їй за образом і масштабом, а стати органічним доповненням», — зазначила наукова керівниця розроблення проєктної документації на будівництво храму.

Оксана Бєлявська розповіла, що першим дослідником історії каплиці став архітектор Віктор Чепелик. У 1972 році, після тривалого забуття і повсюдного нищення витворів українського архітектурного модерну, він віднайшов занедбану споруду та оприлюднив відомості про каплицю. Вона була збудована на замовлення Полтавського губернського земства задля відзначення події — зустрічі російського імператора Ніколая II із делегацією виборних селян Полтавської губернії під час урочистостей в 1909 році з нагоди 200-річчя Полтавської битви. Табір селян розмістили на південному краї поля цієї битви, тож саме на цьому місці вирішили спорудити пам’ятну каплицю. Автор проєкту архітектор Ігор Кальбус.

Після 1920 року каплицю свідомо руйнували: скинули хрест, пробили отвір у західній стіні, прибудували металеву драбину, зірвали мідний дах. Її використовували як склад паливно-мастильних матеріалів.

Протягом 1987–1989 років полтавський науковець, архітектор Валерій Трегубов створив та очолив проєктну групу, яка обстежила каплицю, провела її обміри. Також було знято кальки з художніх та орнаментальних панно. За результатами натурних досліджень розроблена науково-проєктна документація для реставрації пам’ятки (головний архітектор Валерій Трегубов, співавтор — архітектор Георгій Негай), підготовлені картони для реставрації майолікових сюжетних панно, виконаний проєкт благоустрою прилеглої до каплиці території.

За цим проєктом Полтавська дільниця Чернігівських реставраційних майстерень виконала реставрацію каплиці: відновлена конструкція даху, покрівля, купол та хрест, відреставрований гранітний стереобат, підвіконня, демонтовано внутрішнє перекриття, зовнішні сходи, виконаний рятівний ремонт цегляної кладки, замурований отвір у східній стіні.

Фінансування здійснював Полтавський автоагрегатний завод. Реставраційні роботи у повному обсязі не були завершені через брак коштів, зокрема не відновлено керамічне обличкування та художні панно, не реалізований проєкт комплексного благоустрою прилеглої території.

За ініціативою Валерія Трегубова, полтавський осередок Спілки архітекторів звернувся до обласного виконкому з вимогою включити меморіальну каплицю на місці селянського табору до переліку охоронюваних пам’яток. У 1986 році було видане перше рішення щодо визнання каплиці пам’яткою місцевого значення.

Після проголошення незалежності України, в 1994 році споруду передали Свято-Юріївській парафії Автокефальної православної церкви. Площа каплиці всього 9 м², тому літургію в ній не проводять. Богослужіння справляють в побудованій поруч хрестильні.

Наказом Міністерства культури України від 17.05.2017 №430 «Про занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» Каплиця Юрія Переможця внесена до Державного реєстру як пам’ятка архітектури місцевого значення. Для будівництва храму Юрія Переможця в охоронній зоні пам’ятки парафією отриманий дозвіл Міністерства культури України.

Нагадаємо, у травні 2018 року представники двох конфесій освятили хрест та наріжний камінь під будівництво храму Юрія Переможця по вулиці Зіньківській в Полтаві. У заході взяли участь Глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) та Високопреосвященний Архиєпископ автокефальної православної церкви Ігор (Ісіченко).

Ольга ГРИНЕНКО, «Полтавщина»