Провулок Мясоєдова у Полтаві перейменували на честь Ігоря Щербака: зі зміною статусу геоніма — вулиця (в місті лишиться назва іншої вулиці Мясоєдова).

Ігор Щербак народився в Полтаві у родині військовослужбовця. У 2010 році закінчив багатопрофільний ліцей № 1 ім. І. П. Котляревського. Навчався в Українській академії банківських справ Національного банку України, яка розташована в Сумах. Здобув кваліфікацію «Магістр з банківської справи». З 2014-го працював у банківській сфері в Полтаві, також займався підприємницькою діяльністю — був співвласником ігрового клубу.

13 березня 2022 року Ігоря Щербака призвали на військову службу по загальній мобілізації. Після проходження навчання, полтавець почав служити в 46-й окремій аеромобільній бригаді десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Ігор Щербак був командиром мінометної батареї, брав участь у визволенні Херсона від російських окупантів та в боях за міста Соледар і Бахмут Донецької області. Нагороджений медаллю «За хоробрість в бою».

29-річний захисник України Ігор Щербак загинув 19 лютого 2023 року під час бою біля села Берхівка на Донеччині. Посмертно військового нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня та нагрудним знаком Полтавської обласної ради «За вірність народу України». Прощання із воїном відбулося торік 24 лютого в Полтаві біля Свято-Успенського собору ПЦУ, полеглого захисника України поховали на Затуринському кладовищі.

Провулок Крутий у Полтавській громаді перейменували на честь Сергія Іваненка. Захисник України навчався в загальноосвітній школі № 18 та закінчив Полтавську державну аграрну академію, за освітою — ветеринар. Професійно займався бігом. Став на захист Батьківщини з початку повномасштабного російського вторгнення. Мав військове звання молодший сержант, командир стрілецького відділення 116-ї окремої бригади територіальної оборони.

41-річний Сергій Іваненко загинув виконуючи бойове завдання 10 листопада 2023 року. Це відбувся біля міста Авдіївка Покровського району Донецької області. Посмертно воїн нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Провулок Академіка Пасічника в Полтаві перейменували на честь Володимира Черниша.

Володимир Черниш народився в Полтаві, навчався у школі (нині гімназія) № 18 та в Національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка. Мав звання майстра спорту, багаторазовий переможець українських та закордонних змагань. Працював менеджером в команді Red Bull. Став до лав ЗСУ у лютому 2022 року. Спочатку боронив Україну у складі 116-ї окремої бригади територіальної оборони, а у 2023-му перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади.

41-річний воїн загинув 10 вересня минулого року в районі міста Бахмут Донецької області. Поховали Володимира Черниша на кладовищі у селі Затурине. Батько воїна Віктор Черниш очолював спортивно-технічний комплекс «Лтава» близько 30 років. Торік у грудні цей комплекс перейменували на честь Володимира Черниша.

3 жовтня на фасаді гімназії № 18 відкрили меморіальні дошки присвячені воїнам Сергію Іваненку та Володимиру Чернишу.

Вулицю 8-го Березня перейменували на честь Руслана Онікієнка. Захисник України народився в селі Сухинівка Кобеляцької громади. Навчався у Кобеляцькому НВК №1, потім в Полтавському професійно-технічному училищі № 23, де отримав професію електрогазозварювальника.

У жовтні 2011 року Руслана Онікієнка призвали на строкову військову службу. У 2016 році він закінчив Національну академію внутрішніх справ отримавши спеціальність «Психологія». Після навчання проходив службу у Нацгвардії.

З початку повномасштабної війни Росії проти України, Руслан Онікієнко очолював психологічну службу й займався відбором мобілізованих гвардійців, психологічним супроводом військовослужбовців як в пункті постійної дислокації, так і у відрядженні на фронт.

3 січня 2023 року 29-річний нацгвардієць потрапив під обстріл російської артилерії в районі міста Курахове Донецької області. Руслан Онікієнко отримав поранення несумісне з життям. Захисника України поховали в рідному селі Кобеляцької громади. Посмертно Руслана Онікієнка нагородили орденом «За мужність» III ступеня. У полеглого військового лишилися дружина та 4-річний син. Дужина Руслана Онікієнка та військова частина, в якій він служив, зробили подання на перейменування вулиці 8 Березня в Полтаві.

Провулок В. Г. Германа-Шахли в Полтаві перейменували на честь Олександра Горячевського. Захисник України народився в Полтаві, навчався у ЗОШ № 25 та здобув освіту інженера-теплотехніка в будівельному інституті. За фахом працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі. З 2010 року проживав у Кременчуці, де працював на Крюківському вагонобудівному заводі.

З початку АТО у 2014-му, Олександр Горячевський добровільно пішов захищати територіальну цілісність України від проросійських терористів. Був рядовим батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ». 13 серпня його підрозділ перевели під місто Іловайськ Донецької області. Загинув Олександр Горячевський 19 серпня 2014-го: воїн намагався вивести групу бійців з оточення й під час ворожого обстрілу отримав осколкові поранення від розриву гранати. У 35-річного воїна лишилися мама та сестра.

За рішенням Полтавської міськради вулиця Академіка Пасічника з’явиться у новому 57-го мікрорайону (Лазурний). Також у громаді вулицю Овочеву перейменували на вулицю Штурмового загону «Одін».

У Полтаві змінили назву Студентського парку на парк Студентський імені Дмитра Юденка.

Дмитро Юденко родом зі Скороходівської громади. Разом зі своєю родиною проживав у Полтаві. Був учасником Революції Гідності. Його молодший брат — Євгеній Юденко загинув під час АТО: бойова машина військових 93 окремій механізованої бригади підірвалася на фугасі 21 липня 2014 року біля села Піски на Донеччині.

Після загибелі брата Дмитро Юденко добровольцем приєднався до батальйону «Азов» Нацгвардії України й у жовтні 2014 року відбулася його перша ротація.

В АТО чоловік служив два з половиною роки. Й коли повернувся у мирне життя став співзасновником громадської організації «Єдність і братерство», яка організовує військові вишколи для добровольців та тероборони.

Також Дмитро Юденко брав участь у громадських акціях в Полтаві. Зокрема, 5 квітня 2017-го під час протесту проти забудови кафе в арці в будинку на Соборності, 27, Дмитро Юденко та Олександр Коба отримали ножові поранення.

До війни загиблий захисник України працював на будівництві машиністом баштового крана, а з початку повномасштабного російського вторгнення приєднався до територіальної оборони. Пізніше Дмитро Юденко почав служити у новоствореній 3-й окремій штурмовій бригаді ЗСУ, раніше відомій як окремий полк спецпризначення «Азов». У військового залишилась дружина та донька.

Ольга ГРИНЕНКО, «Полтавщина»