Учасники засідання розглянули пропозиції нових назв, поданих у ході громадського обговорення від жителів громади, та Полтавським офісом Українського інституту національної пам’яті (УІНП). 

«Схвалені варіанти нових назв будуть винесені на голосування. Один з них представлений пропозицією жителів вулиці, інший — Полтавським офісом УІНП. Саме на нього просимо звернути увагу небайдужих громадян. УІНП пропонує свої назви з просвітницькою метою, щоб стимулювати національну свідомість громадян, розвиток інклюзивного гуманітарного і культурного середовища та наповнити його власним унікальним ціннісним змістом», — зазначається у повідомленні на офіційній сторінці громади у соціальній мережі Фейсбук.

Зокрема, робоча група затвердила надані регіональним представником УІНП в Полтавській області Олегом Пустовгаром пропозиції-анотації щодо нових назв об’єктів топонімії й внесла їх разом із іншими до остаточного переліку для громадських консультацій у громаді на електронній платформі E-dem:

Вулиця Земляків-Героїв ЗСУ, Вулиця Героїв Української Армії Вулиця Героїв полку «Азов» (в пам’ять про полеглих воїнів сучасної російсько-української народної війни за незалежність, в тому числі й уродженців громади);

Вулиця Волонтерів — на честь українців, які допомагали і допомагають нині ЗСУ під час російсько-української війни, багато з них загинули;

Вулиця Оржицької козацької сотні. З метою актуалізації історичного періоду ранньомодерної української держави Гетьманщини, зокрема періоду, коли Оржиця була адміністративним центром сотні (з 1648 по 1658 рік);

Провулок гетьмана Петра Дорошенка Проживав певний час неподалік Оржиці у с.Лукім’я. 8 червня 1668 року Петра Дорошенка обрали гетьманом усієї України. “Сонце Руїни” — так називають сьогодні Петра Дорошенка, який у надскладні часи наважився взяти і втримати гетьманську булаву. Період “Великої Руїни” був надзвичайно важким для Гетьманщини: українські землі були розділені на дві частини, незалежність від Москви була втрачена, а постійні чвари між різними групами козацької старшини ще більше впливали на занепад держави. Тому Дорошенком було вжито низку заходів, спрямованих на поліпшення внутрішнього становища. Сприяв заселенню спустошених південних районів Правобережжя; послідовно захищав інтереси козацького стану. Але головний сенс своєї діяльності вбачав у зміцненні гетьманської влади на Правобережжі й у поступовому об’єднанні всіх українських земель у межах однієї держави. Політична діяльність Петра Дорошенка дає підстави стверджувати, що він був одним із найвидатніших державних діячів України, великим патріотом, невтомним борцем за незалежність і територіальну цілісність національної держави. Став жертвою агресивної політики Речі Посполитої, Московії й Туреччини, які намагалися не допустити створення незалежної Української держави;

Провулок Павла Чубинського — на честь автора слів Державного гімну України. Детальніше на сайті УІНП.

Вулиця Пантелеймона Куліша На честь письменника, етнографа, мовознавця, життя і діяльність якого пов’язане з Оржицькою громадою. Детальніше на офіційному сайті УІНП.

Вулиця Матвія Номиса Письменник — укладач і видавець одного з найповніших і найавторитетніших зібрань українського усного фольклору малих жанрів (прислів’я, приказки, загадки, стійкі мовні порівняння тощо) видатний український етнограф, фольклорист, письменник і педагог. Українець, котрий зробив величезний внесок в розвиток української культури. Життя і діяльність пов’язані з Оржицьким краєм. Детальніше на сторінці.

Вулиця Василя Ляскоронського –на честь видатного історика, археолога і етнографа, життя якого пов’язане з Полтавщиною і Оржицьким краєм зокрема. Досліджував кургани, могильники, жертовники, рештки городищ на території сучасних Лубенської та Оржицької громад. Детальніше на офіційному сайті УІНП.

Вулиця Олександра Лазаревського — видатний український історик, дослідник історії Оржиччини, генеаолог, видавець, організатор національної архівної справи. Детальніше.

Вулиця Василя Милорадовича – на честь дослідника історії Оржицького краю, етнографа, фольклориста, історика, письменника й перекладача. Детальніше.

Вулиця Михайла Вербицького -український композитор, хоровий диригент, священник, громадський діяч, автор музики Державного гімну України. Детальніше на офіційному сайті УІНП.

Вулиця Червоної Калини — на прославлення стрілецької пісні, яка стала одним із символів народної російсько-української війни за незалежність. Детальніше.

Вулиця Володимира Леонтовича–на честь письменника і мецената, громадського діяча, життя якого пов’язане із Оржицьким і Лубенським краєм. Член Центральної Ради в 1917 р. Міністр земельних справ в уряді Павла Скоропадського в 1918 р. Розробив проект земельної реформи, яку сучасники вважали однією з найдемократичніших. Детальніше на офіційному сайті УІНП https://uinp.gov.ua/…/1866-narodyvsya-pysmennyk-i… ;

Вулиця Володимира Симиренка – на честь завідувача секцією садівництва Міністерства земельних справ УНР, професора Полтавського сільськогосподарського університету, ученого-селекціонера, садівника, педагога, жертви комуністичних сталінських репресій. Детальніше на офіційній сторінці Полтавського офісу УІНП.

Вулиця родини Симиренків – на честь Платона (підприємця, мецената), Левка (винахідника відомого сорту яблук, жертви комуністичного терору) та Володимира (див. вище) Симиренків.

Вулиця Героїв Крут -з метою увічнення пам’яті патріотичної молоді, яка захищала Київ від військ радянської росії 29 січня 1918 р. в бою поблизу залізничної станції Крути. У бою брали участь і юнаки з Полтавщини;

Вулиця Катерини Скаржинської українська меценатка, колекціонерка, фундаторка одного з перших в Україні загальнодоступних музеїв. Життя і діяльність пов’язані з Оржицьким краєм, зокрема з селом Старий Іржавець. Детальніше на сторінці Полтавського офісу УІНП.

Вулиця Олександра Кониського письменник, видавець, педагог, життя якого пов’язане з Полтавщиною. Автор слів пісні духовного гімну України «Молитва за Україну. Боже, великий, єдиний, нам Україну храни». Детальніше на офіційній сторінці Полтавського офісу УІНП.

Вулиця Червоної Рути – на прославлення славетної пісні Володимира Івасюка, яка стала народною.

Полтавський офіс УІНП