«Останні вихідні травня обрано невипадково. Травень насичений вагомими історичними подіями у житті Кременчука. 20 травня 1635 року місто отримало Магдебурзьке право. У травні 1770 року збудували перший наплавний міст, який з’єднував Кременчук і Крюків. 2 травня 1785 року, згідно з «Жалуваною грамотою на права і вигоди містам», обрали перший склад міських органів самоврядування. Наприкінці навчального року у травні відбувалося «Свято Кремінця і Веселинки», під час якого вихованці Маріїнської жіночої гімназії та реального училища обирали символічних представників міста. У другій половині травня в наддніпрянському місті після закінчення весняних повеней, ХІХ — на початку ХХ століття розпочиналася «прогулянкова навігація», що включала виїзди на острови для відпочинку», — розповів Артем Ряса.

Кандидат історичних наук Богдан Смерека дослідив тогочасні документи про надання Магдебурзького права: привілей описує механізм призначення та компетенцію міських урядників. Бурмистр і 7 райців мали призначатися державцем міста після представлення «обраних» міською громадою. Призначався державцем і війт. Магістрат Кременчука отримував право судити мешканців міста у справах «як цивільних, так і кримінальних або смертельних», відповідно до норм маґдебурзького права. Також у його компетенції перебувало встановлення часу торгів у базарні дні. Кременчук отримав право на щотижневі торги (щоп’ятниці) й щорічні ярмарки (двічі на рік – у день Івана Хрестителя та на Стрітення). Також на 20 років жителі Кременчука звільнялися від сплати усіх мит. Оскільки місто на той час було прикордонне, то у привілеях згадували про необхідність «до замку збиратися» і захищати його зі зброєю в руках у разі ворожих нападів.

У представництві УІНП в Полтаві вважають найвагомішою травневою датою Кременчука отримання Магдебурзького права, що стало основою міського самоврядування. «Йдеться про історичну традицію, яка сягає у глибину століть. Магдебурзьке право закріпляло права міських станів— купців, міщан, ремісників, встановлювало порядок виборів і функцій органів міського самоврядування, суду, купецьких об’єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. Виникло в 13 ст. у м. Магдебурзі (Німеччина), звідси й назва. У 15— 17 ст. Магдебурзьке право дістали більшість міст України, у т. ч. Полтавщини- це Полтава, Кременчук, Переяслав, Гадяч, Золотоноша, Лубни, Миргород, Пирятин та ін. Таким чином, новий день міста Кременчука може стати «відправною точкою» вписування локальної історії Кременчука у всеукраїнську, її популяризацію», -сказав представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар. 

«Торік у Полтаві після тривалої дискусії у громаді, підсумком якої стало тематичне опитування /онлайн-голосування на платформі «ЕДЕМ», затверджено як дату дня міста 29 червня — день літописної згадки. Таким же демократичним шляхом пішла і Кременчуцька міська громада. Рішення провести обговорення серед кількох варіантів науково обгрунтованих дат було коректним і виваженим. Визначення дати дня міста — це згідно із законодавством про місцеве самоврядування–виключна прерогатива органу місцевого самоврядування. УІНП не втручався у процес. Водночас, у Положенні про УІНП як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу, затвердженому Кабміном, визначено, що до завдань Інституту належить популяризація історії України, формування у громадян України патріотизму, активної позиції. Тож вважаю дискусію, яка відбулася і рішення депутатського корпусу вкрай важливим», — зазначив Пустовгар.

Щодо колишнього дня міста у день так званого «асвабаждєнія», то у представництві УІНП в Полтаві акцентували на законодавчо вмотивованому терміні «вигнання». Його у правовий і науковий простори України ввели ще у 2016 році. Запроваджено термін «ВИГНАННЯ» нацистських окупантів з якогось населеного пункту, території. ВИЗВОЛЕННЯ — тільки з 24 серпня 1991 року, коли було відновлено УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ. Остаточне визволення— після перемоги над російськими нелюдами у народній російсько-українській війні за незалежність. «Маємо системну проблему на території усієї держави: у значній частині сіл і міст в Україні (а на Полтавщині— у переважній більшості!!!) свято міста /села встановлено саме у дні так званого «освобождєнія». Але ж День міста мав би бути святом місцевого самоврядування, святом, яке єднає громаду. Зосередження уваги містян на дні, коли в «часи імперії зла» — СРСР у Кременчуці відбулася заміна одного злочинного режиму гітлерівського на інший –совєтський, сталінський, комуністичний, московський— то так собі. Хіба до появи окупаційної Красной армії древній Кременчук не мав ніякої історії?», — риторично запитав Пустовгар.

«У статті 2 Закону «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» «Форми увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років», основними формами увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років є: «відзначення Дня пам’яті та примирення, Дня перемоги, днів вигнання нацистів з України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, інших адміністративно-територіальних одиниць». Тож на підставі цієї законодавчої норми 29 вересня— день вигнання нацистів з Кременчука відзначатиметься окремо», — сповістив Олег Пустовгар. Він висловив сподівання, що 29 вересня буде продовжено і розширено нові традиції вшанування борців з гітлерівським націонал-соціалізмом, без притаманного путінській росії «побєдобєсія», «дєди воєвали» тощо.

Представництво УІНП в Полтаві