У Кременчуці суд призначив умовне покарання хлопцю, який через постійне домашнє насилля вбив вітчима
Чоловік систематично вживав алкоголь та бив дружину і дітей — коли він в черговий раз підняв руку, пасинок у стані безнадійності схопив ніж та вдарив його
20 березня Автозаводський райсуд Кременчука виніс вирок 24-річному кременчуківцю, який в стані сильного душевного хвилювання вбив вітчима (ст. 116 КК України). Чоловік провину визнав та отримав умовне покарання. Про це стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Нагадаємо, що подія сталася 8 квітня, близько 20:50. До Кременчуцького райуправління поліції надійшла інформація від медиків, що у приватному домоволодінні одного із мікрорайонів міста, 51-річний місцевий чоловік отримав ножові поранення, не сумісні з життям. Як виявилося, нападником був його 22-річний родич.
З матеріалів справи відомо, що 22-річний хлопець був пасинком 51-річного загиблого. За словами матері обвинувачуваного та його сестри, а також сусідів та знайомих, 51-річний загиблий систематично випивав та бив свою родину — дружину, пасинка. Це відбувалося роками. Однокласник обвинувачуваного в суді розповів, що вітчим бив його товариша систематично, бо той часто приходив до школи з синцями.
У день вбивства, чоловік знову напився та почав ображати та бити пасинка. Останній у стані сильного душевного хвилювання, як встановили експерти, схопив ніж та кілька разів вдарив нападника. Від отриманих травм вітчим помер.
В суді 24-річний обвинувачений провину визнав повністю та підтвердив всі обставини справи. Сусіди та знайомі родини зауважили, що обвинуваченого характеризують виключно позитивно. Тому суд врахував усі обставини, визнав винним хлопця у вбивстві, скоєному в стані сильного душевного хвилювання та призначив йому 4 роки ув’язнення, але від відбування покарання його звільнили з іспитовим строком 3 роки. Засуджений має відшкодувати майже 29 000 грн експертних витрат.
Вирок ще не набрав законної сили та може бути оскаржений в Полтавському апеляційному суді протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Анастасія НЕДОГОРСЬКА, «Полтавщина»