Кожного тижня любителі українського футболу так чи інакше стикаються з його глобальними проблемами. Ми вмикаємо трансляцію матчу улюбленої команди і часто бачимо невиразну, нудну гру. При цьому, дивимося дешеву невмілу трансляцію та слухаємо нецікавий коментар. В неділю ввечері ми вмикаємо «аналітичну» футбольну програму і чуємо там непереконливих експертів. Там же ми бачимо суддівські скандали та слухаємо банальні слова тренерів. А коли ми приходимо на стадіон, от зазвичай змушені констатувати, що він, навіть за карантинно-коронавірусними лекалами — порожній.

Проблеми українського футболу можна поділити на дві групи: матеріальні та ментальні. І якщо якість трансляцій та «убиті» поля та трибуни це річ матеріальна, то всі інші негаразди — суто ментальні. Чи пов’язані ці дві площини напряму, сказати важко. З одного боку — яке середовище, така й ментальність. З іншого — з цим твердженням напевне не погодилися б в країнах Африки чи в нетрях країн Південної Америки. Адже, не зважаючи на те, що ті місця далекі від економічного добробуту й мають репутацію дуже кримінальних регіонів, там періодично з’являються футбольні зірки європейського рівня. В незалежній Україні ж таких зірок — півтори.

Ментальність людини формується в юному віці. Тож і ментальність футболістів закладається в той період, коли вони перебувають в системі дитячо-юнацького футболу. Саме тут вони знайомляться не лише з азами футбольної майстерності, а й з такими поняттями як командний дух, підстава, судді що «вбивають» команду, і т. д. Тому, з метою спробувати зрозуміти, що не так з ментальністю українського футболу ми запросили на інтерв’ю відомого полтавського тренера з системи ДЮФШ «Ворскла» — Олександра Супруна. Олександр Вікторович привів у великий футбол воротаря Павла Ісенка, футболістів з молодіжки «Ворскли» Яна Костенка та Віталія Мороховця, гравця юнацького складу «Шахтаря» Дениса Шостака і багатьох інших. Читати далі…