На початку повномасштабної війни у Дніпрі волонтери створили «Швейну роту». Дівчата за власної ініціативи почали шити одяг для військових: балаклави, панами, футболки, шапки, штани й інші речі. Волонтери, які допомагали одягати військових, назвали себе «Швейна рота». Через соцмережі вдалося залучити швачок по всій країні й не тільки — приєднались дівчата з Польщі та Словаччини. Останнім часом швачки виготовляють спеціальний одяг, який підлаштований під потреби військових із пораненнями.

У Полтаві в «Швейній роті» працює близько 10 волонтерок. ІВ «Полтавщина» поговорила із їхньою координаторкою Олександрою, яка розповіла про їх роботу і потреби.

Олександра Холенко

— Коли ви долучилися до «Швейної роти»?

— В липні 2022 року. Коли почалася повномасштабна війна, то я перебувала у декреті з дітьми. Тому йти фізично кудись у волонтерський хаб і допомагати я не могла. Мені не було із ким залишити дітей, садочок не працював. Потім я побачила в соцмережах сторінку «Швейної роти» і зрозуміла, що можу вдома шити. Потім знайшлися інші дівчата, які побачили головну сторінку в соцмережах. Писали, що хочуть долучитися. Оскільки я і у Полтаві цим займалася, то нових жінок направляли до мене, так і утворилася невелика команда.

Ми всі працюємо вдома, ми не професійні швачки. Просто у мене була техніка. У мене є майстриня із Харкова, з мікрорайону Північна Салтівка. Є жінка із Луганська, яка живе у Полтаві з родиною із 2014 року. У 17-й школі завгосп Ельвіра Гонтар організувала свою команду. Ми спілкуємося, обмінюємося матеріалами.

Власне, так у багатьох містах, містечках і навіть селищах. Організувалися такі собі підрозділи. В кожного підрозділу є свій координатор. Я займаюся полтавським підрозділом.

— Який одяг ви шиєте?

— Дівчата починали із балаклав, спочатку було щось мілке і просте. Потім це була спідня білизна на зав’язках, для потреб шпиталю. В пріоритеті «Швейна рота» відшиває одяг в лікарні, бо такий одяг ніде не можна придбати. Госпіталі, стабілізаційні пункти, польові госпіталі, зокрема й під Бахмутом. Ми щомісяця надсилаємо їм великі посилки. Збираємося в одному місті в Дніпрі, звідти уже підправляємо. Так само до нас звертаються різні волонтери, які возять на фронт медикаменти й різні амуніцію, і можуть передавати у стабілізаційні пункти одяг. І так само по великих містах самі шукаємо волонтерів і працюємо із лікарнями.

— Яка особливість одягу для поранених військових?

— Одяг підлаштований для людей, у яких нерухома кінцівка. Поранення є дуже різними, особливість нашого одягу в тому, що одяг адаптований під поранення. Відсотків 80% поранень — це встановлення апаратів Ілізарова, металеві штирі від якого стирчать у різні боки. Важко уявити, як ці люди можуть на себе одягнути звичайний одяг. Одяг для поранених адаптований, він на липучках, це футболки, кофти, майки, білизна різного характеру. Ми шиємо різний одяг. І такий, щоби взимку військові могли хоча б вийти на вулицю і подихати свіжим повітрям, а не просто лежати під ковдрою, доки рани не затягнуться, а це може тривати місяцями.

— В які медичні заклади передаєте одяг?

— Я ношу в 1-шу міську лікарню, у відділення хірургії й травматології. Також в обласну лікарню, у відділення нейрохірургії й травматології, у 2-гу лікарню.

З лікарнями досить важко знаходити спільну мову, не весь медперсонал хоче брати речі, вони чомусь вважають, що це якась відповідальність. Хоча ми просто віддали їм одяг і все. Я не прошу і не вимагаю жодних фотозвітів, я просто приходжу у лікарню і приношу одяг. А коли бачу, що по коридору військовій іде у наших шортах чи штанях, то які можуть бути ще звіти?

— Які потреби є наразі у «Швейної роти»?

— Потреби завжди в матеріалах і коштах. Це трикотажна і бавовняна тканина. Ми стараємося купувати не абищо, а шити із якісних матеріалів. Ми знаємо для кого ми це робимо. Закуповуємо тканину, домовляємося, просимо внески. Так само закуповується вся фурнітура і нитки. З донатів ми оплачуємо великі посилки, тому що є адресні запити, мами й дружини захисників просять, звертаються. Вони всі хочуть придбати, але ми категорично не продаємо цей одяг. Ми не можемо заборонити людині зробити донат на Банку Монобанку, яка завжди закріплена, але жодного прайсу ніколи не було. Це така вдячність захисникам, ми робимо для них те, що можемо.

Ми будь-яку допомогу приймаємо. Важлива інформаційна допомога, коли публікують хто ми, що ми, чим займаємося. Можливо хтось хоче долучитися фінансово чи матеріалами, кілька метрів тканини якихось передати. Можливо хтось би хотів із нами шити. Чи навпаки потрібна допомога, щоби ми допомогли знайомим і родичам. Ми допомагаємо не тільки військовослужбовцям, а і цивільним, які постраждали від війни. До нас зверталися родичі дівчинки із Запоріжжя, їй 15 років, її ноги були травмовані від ракетного удару. Ми також для неї спеціально шили одяг, щоби по розміру підходив і щоби був на зав’язках на липучках, щоби вона могла користуватися.

Реквізити для допомоги:

Телефон: 0666237489 (Олександра)

Instagram: https://www.instagram.com/alexandra_holenko/

Банка монобанку: https://send.monobank.ua/jar/e4F4PUuzq

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»