Вже півроку у Полтаві розглядається справа розкрадання гуманітарної допомоги, яка надійшла у наше місто із Нідерландів. На початку листопада правоохоронці оголосили підозру директорці Агенції регіонального розвитку Полтавської області «Офіс євроінтеграції» Віті Кліменко. Жінку звинуватили у привласненні гуманітарної допомоги на понад 200 тис. грн. А також у підробленні документів (ч. 4 ст. 191, ч. 1, 4 ст. 358 КК України). У матеріалах справи вказано, що жінка розпорядилася товарами на власний розсуд та з метою приховати злочин підробила акт видачі гуманітарної допомоги одній із військових частин.

ІВ «Полтавщина» поспілкувалася із Вітою Клименко, яка розповіла свою версію подій:

— Координує мою діяльність, як директорки організації, заступник голови військової адміністрації з питань економічного розвитку Максим Калінін. Коли почалася війна, він дав мені завдання знайти організації, які б могли надавати допомогу переселенцям та військовим. Я знайшла фундацію «Україна в Нідерландах». Це велика організація, яка має розгалужену систему напрямів роботи. Щоби доставити гуманітарний вантаж із Нідерландів до Полтави, потрібно було надати лист від Полтавської ОВА. Такий лист був наданий за підписом Дмитра Луніна. Я виступала у цій співпраці, як волонтер.

Максим Калінін

Отже, із Нідерландів до Полтави направили три фури вантажу, паливо на проїзд також надали волонтери. Гуманітарка мала прибути в травні. Я повідомила про це Максиму Калініну. Сказала, що буде три фури, а це близько 85 палет. Я спитала у керівника складу, чи є можливість розмістити цю гуманітарку на складах ПОВА. Мені відповіли, що наразі немає такої можливості, оскільки склади перевантажені гуманітаркою.

Я знову повідомила про це Максиму Калініну. Він знайшов приватні склади й дав мені номер телефону. Водіям вантажівок я передала нову адресу для розвантаження. Хто власник цих складів зараз вам не можу сказати.

16 травня гуманітарка із Нідерландів приїхала у Полтаву, її розмістили на приватних складах. Про це я повідомила свого керівника Максима Калініна. Серед гуманітарної допомоги були: засоби гігієни, медичне обладнання, продукти харчування, матраци, ліжка, інвалідні візки, подушки тощо.

Мені ніхто не повідомив про процедуру, як повинна роздаватися гуманітарна допомога. Калініним надавалися вказівки кому надавати товари. Гуманітарна допомога надавалася військовим, волонтерам, які їздили в деокуповані території України й в медичні заклади Полтавської області.

До мене зверталися, і я їздила на склад та видавала речі. Для себе я вела облік виданої гуманітарки, виписувала, що видаю і просила отримувачів розписатися. Для фундації взагалі не потребувалося жодного звіту, лише фото і ті схвальні відгуки від військових на передовій.

Одного разу я телефоную командиру військової частини і говорю, що треба підписатися. Командир сказав, що не може приїхати й замість нього прибуде інший військовий. Ми зустрілися, він отримав допомогу і підписався замість свого командира. Я не запитала, чому він підписався прізвищем свого командира. Пізніше, коли відкрили справу, командир не заперечував, що отримував гуманітарну допомогу.

На початку червня на складі почалися обшуки. Мене про це повідомив Максим Калінін. Його набрав власник складу і сказав що там проводяться обшуки. Я поїхала на цей склад. Більше половини гуманітарки із цих трьох фур конфіскувала поліція у якості речових доказів. Досі ці речі десь на їхніх складах.

Слідчі сказали, що відкрито кримінальне провадження за заявою Дмитра Луніна, що начебто зникло три фури, які йшли до Полтави. Для мене це було дивно, тому що всю інформацію я повідомляла Максиму Калініну.

Далі я дала свої пояснення у якості свідка і продовжила займатися своєю роботою. В понеділок, 7 листопада, мене набрав слідчий і спитав, де я перебуваю. Я сказала, що на роботі. Він відповів, що мені вручать підозру. 10 листопада я з’явилася в поліцію, де мені була вручена підозра з якою я не погодилася і по кожному пункту надала заперечення. В суді я отримала міру запобіжного заходу — 200 тис. грн застави. Але на це рішення подала апеляцію, оскільки це дуже великі кошти й вони непорівнянні із моєю заробітною платою. Я не розумію, чому на мене відкрили кримінальне провадження, оскільки у справі навіть немає викраденої гуманітарки. Поліція особисто підтвердила всю роздану мною гуманітарку у військові частин і медичні заклади.

Якщо вірити словам Віти Клименко, то у справі дуже багато запитань. Для чого Дмитро Лунін написав заяву у поліцію, якщо міг просто поспілкуватися із Вітою Клименко і розібратися в чому справа? Також дивно, що спочатку у матеріалах справи йшлося про те, що відповідальним за гуманітарку є Максим Калінін, а через півроку підозру отримала Віта Клименко. А найцікавіше, що навіть із формулювань правоохоронців зрозуміло, що гуманітарку не вкрали.

Якщо вся суть претензій у тому, що не той військовий поставив підпис, то навіщо на це витрачати ресурс правоохоронної й судової системи? Однак, що ж сталося насправді, стане зрозуміло тільки із часом.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»