У лютому 1993 року рішенням Полтавської міської ради народних депутатів приміщенню надано статус пам’ятки історії та архітектури місцевого значення.

У липні 2021 року розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації будинок внесено до Переліку об’єктів культурної спадщини, як щойно виявлений об’єкт історії та архітектури — Будинок Акіма Глейзера.

Позов пред’явлено в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім’ї Полтавської міської ради. Його розглядатиме Полтавський окружний адміністративний суд.

За інформацією прокуратури, укладення охоронного договору унеможливить використання території пам’ятки для нового будівництва та інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам’ятці, також надасть змогу утримувати її в належному стані у спосіб, що потребує якнайменших змін та забезпечує збереження автентичності, просторової композиції тощо.

Довідково: відповідно до інформації доцента кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидата архітектури Артура Арояна та наукового співробітника науково-дослідного відділу пам’яткознавства Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Олександра Лимаря, у містобудівній структурі об’єкт розташований в історичному середмісті, на території пам’ятки археології національного значення «Городище та поселення багатошарові» 9 ст. до н. е. – 4 ст., 9-13 ст., 14-17 ст. в зоні охорони археологічного культурного шару.

Будинок споруджено на початку ХХ ст. на вулиці Олександрівській (нині Соборності), як житловий із лікувальними приміщеннями на першому поверсі. Двоповерховий, із цокольним поверхом, у художньому образі якого використані стильові елементи романтичної течії модерну неоготики. Стіни виконані із червоної облицювальної цегли. Композиція фасаду – асиметрична.

У період 1920 – 1941 років відбулося перепланування першого поверху під житлові квартири. Упродовж 1947 – 1952 років виконані проєктні та відбудовчі роботи з розташуванням на першому поверсі конторських приміщень, на другому – житлових квартир.

У 2013 році до дворового фасаду прибудований двоповерховий об’єм із підвалом (рішення виконкому Октябрської районної у м. Полтава ради № 89 від 15.03.2005) на всю висоту будинку, в якому розташовані кілька житлових квартир. Новобудова повністю перекриває стіну дворового фасаду, проте за його межі не виходить. Добудована частина має подібні до історичного будинку членування та деталізацію фасадів, об’єднана з первісним об’ємом вінцевим карнизом і похилим дахом із мансардою.

Лікар-окуліст Акім (Хаїм) Аронович Глейзер практикував у Полтаві з 1908 року, але в інших приміщеннях. У власному будинку на першому поверсі лікар приймав хворих протягом 1913-1916 років, на другому жив разом із родиною. Лікар страчений гітлерівськими окупантами 28 вересня 1941 року. Наразі місце його поховання невідоме.

Загалом будинок – це типовий приклад малоповерхових житлових особняків ХІХ – поч. ХХ ст. у м. Полтава, цінність якого підвищується виразною пластикою фасадів, кольоровим та стильовим вирішенням будівлі, а також відсутністю на даний час збережених об’єктів такого типу на початку вулиці Соборності. В інтер’єрі збереглися автентичні сходи з кованим огородженням в стилі ар-нуво (модерн) і масиви двох печей, одна з яких має автентичний димар.

Об’єкт є цінним фоном, який формує сприйняття та забезпечує історичну ідентичність Соборного майдану.

Нагадаємо, багато років будинок Акіма Глейзера використовувала Спілка художників Полтавщини. Потім — Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, який був евакуйований до Полтави у 2015 році. У 2022 році ЛНУ виїхав з історичної будівлі. Також відомо, що частина будівлі яка виходить у сторону двору, поділена між квартирами.

Раніше прокуратура подавала позови щодо охоронних договорів для історичних будівель на вул. Небесної Сотні, 9/17, вул. Котляревського, 19/10, вул. Пилипа Орлика, 15, вул. Соборності, 12, вул. Спаській, 11 та вул. Пушкіна, 40. За інформацією прокурора Полтавської області Антона Столітнього, у планах — захист усіх історичних будівель не тільки в місті, а й на території області.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»