Доцент кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології Полтавського державного медичного університету Руслан Козак став одним із волонтерів, тим із небайдужих українців, які від 24 лютого активно допомагають війську та наближають нашу Перемогу.

Полтавський лікар стоматолог-ортопед попри завантажений графік завжди знаходить час для того, щоб допомогти тим, хто цього потребує, а найбільше — військовим. Люди у формі, зі зброєю в руках та бронежилетах вже звичне явище біля кабінету Руслана Васильовича.

— Після 24 лютого повністю змінився стоматологічний прийом. Раніше це було спокійно та плановано, але з початком повномасштабного вторгнення все змінилося. Хлопці телефонують, хлопці їдуть за допомогою. Кожного дня в коридорі стояли черги, вони їхали до нас прямісінько із фронту з автоматами і у бронежилетах. У першу чергу ми надавали допомогу бійцям, а вже потім всім іншим, хто цього потребував. Усі військові, які приїздять, часу не мають, тому їм потрібно надавати допомогу терміново. Одним із відвідувачів, з яким ми познайомилися у кабінеті лікаря, став Анатолій. Чоловік проходить службу, як військовий лікар під Авдіївкою та знає Руслана Козака ще зі студентських років:

— Після початку повномасштабної війни я відразу ж пішов служити. Потім, навіть не пам’ятаю як, але ми зв’язалися з Русланом. Він разом з волонтерами передав нам дрон Mavic, потім прилад нічного бачення, потім рюкзаки. І почався тісний контакт, ми досі спілкуємося. Адже Руслан не тільки дуже високопрофесійний спеціаліст, але й дуже гарна чуйна людина.

Лікар стоматолог-ортопед вважає своїм обов’язком допомагати війську.

— Це не вибір «Допомагати чи не допомагати» — так повинно бути. Я вважаю, що всі так повинні робити, — вважає Руслан Козак.

— У нас дуже багато роботи. Нещодавно збирали спільно з іншими волонтерами допомогу військовим на Авдіївський напрямок. У нас є група однокурсників, також разом збираємося й обговорюємо, як вирішувати проблеми. Збираємо кошти, шукаємо оптимальні можливості. Це не тільки стоматологічна допомога, а й виготовлення смаколиків власними руками, збирання та відправка рюкзаків. Все це — на Бахмут, Харківський напрямок та на інші напрямки на постійній основі. Кожного місяця у нас виникає запитання „Як допомогти хлопцям?“ І робота не припиняється ні на день.

На жаль, волонтерська робота не обходиться і без труднощів, які виникають на шляху до мети.

— Труднощі з`являються постійно і вони різного характеру. Від початку війни в житті лікаря трапилося чимало випадків, які він міг би запам’ятати на все життя, але два з них вразили його найбільше.

— Якось приходжу вранці на роботу, а біля кабінету стоїть близько 10 людей вже у військовій формі, у повній екіпіровці. А то були перші дні війни. Отоді я і відчув, що у наш дім постукала війна. Просто все в душі перевернулося. Інший випадок, коли до мене на прийом прийшла дівчинка 17 років із Сумщини, яка була в окупації 2 місяці. Вона розповідала різні епізоди, але те, що я чітко запам’ятав: «Мені пощастило, на мене тільки раз направили автомат…

Війна неодмінно закінчиться нашою Перемогою. А після поразки ворога Руслан Васильович мріє про те, щоб Україна та українці стали лідерами у багатьох сферах:

— Українці й так найкращі, але після Перемоги ми неодмінно станемо ще кращими. Будемо розвиватися, і у нас є всі можливості для цього.

У кабінеті лікаря стоматолога-ортопеда зберігається Державний прапор України. На ньому зібрані підписи військовослужбовців, які звернулися по допомогу за останній місяць. Приклад доцента кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології Полтавського державного медичного університету Руслана Козака – гідний наслідування. Це внесок у Перемогу, яка неодмінно настане, якщо ми братимемо приклад з усіх небайдужих невтомних борців за її наближення.

Пресслужба Полтавського державного медичного університету

www.pdmu.edu.ua