Полтавська журналістка Тетяна Цирульник, яка очолює сайт полтавських новин Kolo.news, розмістила на своїй сторінці у Facebook відкрите звернення до лідера партії Європейська солідарність Петро Порошенко. У ньому вона просить захистити її від кібербулінгу секретаря Полтавської міськради та блогера Андрія Карпова, який є членом команди «Європейської Солідарності».

Звернення подамо із нашими скороченнями:

Мене абсолютно не цікавив блогер Андрій Полтава, доки 2 роки тому його не обрали депутатом міської ради Полтави від партії ЄС, а потім – секретарем міської ради Полтави. Він став другою особою у Полтаві після міського голови і, природньо, журналісти почали висвітлювати його робочу діяльність.

Практично відразу Андрій Карпов почав перешкоджати нам у отриманні інформації, не відповідав на дзвінки, запити, хамив журналістам. Днями Андрій Карпов мене просто оббрехав: він повідомив на своїх сторінках у соцмережах, що я начебто написала статтю про те, що Карпов планує операцію зі зміни розміру статевого органу.

Цитую пост Андрія Карпова дослівно:

– Не дадуть спокійно вмерти. Оцініть рівень місцевої журналістики. Спочатку беруть мій пост з телеграм, роблять гучний заголовок «Карпов збирає гроші на операцію по зменшенню/збільшенню члєна». А потім дивуються, що операція в державній кліниці безкоштовна. Хоча в пості не було жодного слова про збір коштів саме на операцію, чи вартість операції. До слова ці ж «журналісти» розбрехали, що в мене зарплата більше 100 тисяч грн. Для прикладу за минулий місяць я отримав на руки 16 тис. грн. заробітної плати у МР. Не нехтують нічим щоб облити брудом. П.С. отака хуйня паства.

До цього посту він додав скрін з назвою мого сайту, мою сторінку у соцмережах, мої біографічні дані і усіляко у коментарях заохочував введених у оману своїх підписників лити на мене бруд.

Я ніколи не писала про статеві органи Андрія Карпова. Ніколи. Ні прямо, ні опосердковано, ні у чернетках, ні у кеші, ні у скрінах цього факту не зафіксовано. Про те, що Андрій Карпов лягає на операцію і збирає кошти – дійсно, було 2 публікації, які я намагалась писати максимально коректно. Визнаю, я зробила невірне припущення про кошти, які дійсно збирав Карпов під постом про свою майбутню операцію: їх він планував витратити не на саму операцію, а на своє відновлення після неї. Погодьтесь, журналіст має право робити висновки і припущення з отриманої інформації. Та й помилка не критична – бо не на ЗСУ Карпов збирав гроші, а на своє здоров’я як не крути.

Ще одна брехня, яку звів на мене Карпов – про те, що він ніколи не отримував зарплату у 100 тисяч гривень.

Насправді востаннє ми цікавились зарплатою чиновника у грудні 2021 року. Тоді на сайті була стаття про зарплати 6 чиновників Полтави і там дійсно були відомості про зарплату Андрія Карпова – нарахування за жовтень 2021 року сягали 101 тисяч гривень, це офіційний документ, відповідь на запит Мережі антикорупційних центрів, підписаний заступницею міського голови Полтави.

Тож 100 тисяч – це теж правда.

У коментарям під постом Тетяни Цирульник висловилася Ірина Геращенко, член президії та центральної політради «Європейської Солідарності»:

– Дуже боляче читати, коли патріотичні люди в такий важкий для країни час витрачають сили на з’ясування стосунків. Я не посвячена в деталі конфлікту. Закликаю всіх утримуватися від взаємних образ і шанувати одне одного, бути коректними в т. ч. в соцмережах. Пану Карпову здоров’я і знайти порозуміння з журналістами. Пані Тетяно, щиро сподіваюся, що конфлікт буде вичерпано, сторони вибачаться і будуть рухатися далі. З повагою.

Згодом вона додала, що реакція обласного осередку партії також є, а самі «ЄС» не була поінформована про збір Карповим коштів, бо тоді допомогла однопартійцю. До того ж партія не підтримує конфлікти з журналістами.

Уже після свого звернення Тетяна Цирульник надала короткий коментар для «Полтавщини»:

– Кібербулінг від блогера – це вперше у моїй журналістській практиці. Мене шокувало, що абсолютно незнайомі люди з усієї України, які й не знали про моє існування, раптово мене зненавиділи і за подачі блогера Андрія Карпова почали писати огидні речі у бік невідомої їм людини. Повірили у нісенітницю, не піддали сумніву тезу Карпова, яка виглядає абсолютно фантастично, бо журналісти про статеві органи в принципі ніколи не пишуть. Те, що Карпову повірили – це дуже небезпечний прецедент. Бо підписники – це не лише армія прихильників і тих, хто донатить, а й велика відповідальність за те, що ти сієш у їхні голови.

Від себе додамо, що у грудні 2020 року «Полтавщина» мала непорозуміння з Андрієм Карповим, який на той момент уже був обраний депутатом міськради.

Тоді ще майбутній голова фракції «Європейська Солідарність» заявив, що «Полтавщина» у своїй статті від 8 грудня не зрозуміла його слів і написала неправду в частині наступного:

«Майбутній голова фракції „ЄС“ Андрій Карпов повідомив „Полтавщині“, що така інформація відповідає реальності, а він претендує на посаду секретаря. З цією умовою він розпочав перемовини з різними політичними силами. Наразі вони продовжуються».

Мовляв, я такого не говорив, а журналіст вигадав це сам.

Обопільне непорозуміння автор цих рядків та Андрій Карпов обговорювали у форматі особистого листування. Але згодом частину цього листування Андрій Карпов чомусь виставив на свою сторінку у Facebook, аргументуючи це тим, що таким чином він відреагував на наш «маніпулятивний матеріал». Хоча згодом пан Карпов все-таки став секретарем міськради, тому у чому саме ми зманіпулювали — питання для історії.

На нашу скромну думку, у цих двох випадках (і з «Коло», і з «Полтавщиною») Андрій Карпов не вірно обирав якусь одну із своїх сутностей: популярного блогера, секретаря міськради, партійного функціонера. Скоріш за все, саме іпостась блогера та людини, яка може напряму спілкуватися з Петром Порошенком, переважає у конфліктах з журналістами. Як блогер він реагує правильно, адже такі скандали полюбляє його фан-клуб підписників, які завжди виступають на боці свого «лідера» та створюють додатковий трафік. Але, як політик та представник парламентської партії, він реагує абсолютно згубно для рейтингу «Європейської Солідарності».

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»