Процес «коаліціади» після виборів завжди мав на меті вирішення головного завдання — створити робочий механізм для розвитку міста. Звичайно, політики та підприємці (що майже ідентично, адже політики сприймають владу як бізнес) окрім вирішення питань громади хочуть відстоювати й свої корпоративні інтереси.

Наприклад, бізнесу потрібно приватизувати земельну ділянку, провести будівництво, орендувати приміщення, взяти у міськради підряди. Для позитивного вирішення цих питань у міській раді потрібно мати сталу депутатську більшість, яка буде працювати у потрібному напрямку.

Під час своєї першої каденції нинішній і тричі міський голова Олександр Мамай мав, як це зараз би назвали, «монобільшість» із депутатів «Совісті України».

Друга його каденція показала і йому, і усім іншим політикам, що при строкатому політичному складі ради потрібно домовлятися і вибудовувати компроміси. Конфігурації більшості тут особливої ролі не відіграють, адже протягом каденції різні депутати та фракції можуть «перелюбитися» між собою по декілька разів.

На початку грудня 2020 року «Полтавщина» прогнозувала два формати майбутньої коаліції. З початку року почав реалізуватись сценарій коаліції з таких фракцій «За Майбутнє» (партія мера), «ОПЗЖ», «Європейської Солідарності».

Запекла і до цього небачена у Полтаві внутрішня війна різних груп «Слуги народу» дала підстави для того, що одна із груп може приєднатися саме до існуючого формату. Це певною мірою підтвердилось, коли депутат від «СН» Світлана Нестуля проголосувала за бюджет 2021 року.

Партійні шторми

Процес утворення сталої більшості ускладнюється ще й тим, що окремі фракції не мають внутрішньої консолідації. По-перше, згадана війна розколола фракцію «Слуги народу». Група Сергія Іващенка принципово перебуває в опозиції до Олександра Мамая, тоді як інші прагнуть отримати свою частку влади для вирішення своїх завдань. Призначення головою фракції «СН» Антона Ярмолюка — це крок для об’єднання двох груп, однак саме призначення викликало хвилю негативу на адресу його компромісної фігури.

Поки є нестабільною ситуація в «ОПЗЖ», в якій керівник міської організації та нардеп Кива незадоволений «фрондерством» Євгена Момонта, який розраховував на посаду голови фракції. Можливо, це стане підставою для того, щоб відкликати Момонта та інших його протеже. До речі, Олена Сердюк вже перестала бути депутатом Київської райради, хоча і просила не виключати її без особистої присутності.

Залишається напруженою ситуація у «Європейській Солідарності», де дві Юлії — Городчаніна та Костенко — не налаштовані голосувати в унісон зі своєю фракцією за певні кадрові призначення. Знову ж таки, по аналогією з «ОПЗЖ» це може стати підставою для їх заміни у майбутньому.

Фракція «Партія простих людей» перебуває у самостійному плаванні, при цьому Сергій Каплін має досить умовний контроль над своїми депутатами.

У партії «За Майбутнє» головним комунікатором між усіма політичними силами є голова міської організації Євген Дикань, який хоче домовитись з основними можливими «бенефіціарами» більшості. Пришвидшити процес його просять й депутати від «ЗМ», яким нудно засідати на комісіях та сесіях без реального вирішення питань.

Однак, за нашою інформацією, Олександр Мамай хоч і обіцяє усім різноманітні посади, однак не спішить виконувати свої обіцянки. Це трохи пригальмовує потенційних учасників більшості, а також нервує згаданий бізнес, у тому числі й забудовників. Усім потрібна робоча рада, але її поки немає.

Євген Дикань

Альтернативна більшість

Лідер «Рідного міста» Олександр Удовіченко також спостерігає за цією паузою і намагається реалізувати альтернативний формат коаліції з підключенням фракцій «Партія простих людей» та «Батьківщина» (остання на рівні районних рад). А поки Удовіченко, як антагоніст Мамая, разом з іншими опозиціонерами будуть «торпедувати» різноманітні кадрові, земельні, будівельні та інші принципові питання.

Олександр Удовіченко

Пани та чуби

Звичайно, на тлі цих процесів без перспектив залишається й Полтавська громада в цілому. Відсутність більшості консервує реалізацію стратегічних завдань й взагалі не сприяє буденному та поточному функціюванню самої громади. Тому політичної стабілізації потребують не лише згадані «інвестори у вибори», але й кожен без винятку мешканець великої Полтави.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»