Серед ініціаторів і організаторів спорудження цього міні-меморіалу були ті, хто захищали Україну і зі зброєю в руках відстоювали культурно-історичну спадщину. Це і депутат міської ради, воїн ЗСУ Юліан Матвійчук, і Віталій та Олександр Сорокові, співзасновники Руху ветеранів російсько-української війни на Полтавщині.

«Голодомори 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років — геноцид, який кривава Москва продовжує в наші дні. Щоб перемогти — ми повинні бути сильними, викинути зі свого життя та своєї голови все російське лайно, пам’ятати нашу історію та правильно виховувати наших дітей! Країна-терорист руйнує ракетами інфраструктуру, вбиває цивільних людей в супермаркетах та власних оселях, прагне стерти з лиця землі наш народ. Тоді, 89 років тому, і зараз злочини Кремля стали можливі через те, що ми були слабкі. Будували дороги замість ракет, слухали рашистську музику і берегли пам’ятники ненависникам і катам українців, замовчували власну історію та забували своїх Героїв», — звучало у виступах воїнів ЗСУ Тараса Лелюка та Віталія Сорокового. Після хвилини мовчання в пам’ять про мільйони українців, закатованих голодом, вони закликали до боротьби з ворогами на усіх фронтах — воєнному, культурному, історичному та духовному.

Олег Пустовгар, регіональний представник УІНП в Полтавській області акцентував на тому, що внаслідок окупації російсько-комуністичним режимом Української Народної Республіки значна частина України на початку 1920-х років опинилась у складі СРСР. Голодомор — прямий наслідок втрати державності, а ще це була дикунська московська технологія придушення визвольного руху за незалежність. У Москві вдалися до вбивства голодом, аби знищити українців як націю, що могла поставити питання про відновлення незалежної держави. У 20-х роках, 1930 і 1932 роках Україною прокотилася масштабна хвиля масових протестів і збройних виступів проти насильної колективізації селянських господарств. Приміром, у 1930 році було зафіксовано понад 4 тисячі масових протестних виступів, у яких брало участь до 1,2 мільйона селян. Згадав представник УІНП і занесення цілих сіл на «чорні дошки», зокрема Лютеньку і Кам’яні Потоки на Полтавщині.

Промовці на громадянській панахиді наголошували, що й через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду росіяни знову і знову застосовують методи геноциду. Майже дев’ять місяців повномасштабної війни засвідчили: здійснюючи вторгнення, Росія має на меті знищити українську націю як таку, українську ідентичність, культуру, мову. Для цього окупанти вбивають і депортують українців, переслідують українську мову, руйнують міста, крадуть українське зерно, знищують сільськогосподарську інфраструктуру, спалюють українські книжки.

Духовенство Православної церкви України під керівництвом архієпископа Полтавського і Кременчуцького владики Федора та архієпископа Харківського і Полтавського владики Афанасія провели богослужіння та панахиду, молитовно згадавши невинно убієнних кривавою терористичною Москвою жертв Голодомору-геноциду 1932-33 рр.

«Наш християнський обов’язок молитися за всіх, хто упокоївся, бо вони є нашими рідними. Вони нікуди не зникли і потребують нашої молитви. Важливо пам’ятати таку трагічну сторінку історії як Голодомор, щоб унеможливити подібне у майбутньому. Російські загарбники хочуть асимілювати українців, вбити, стерти нашу історію і натомість нав’язати чужу, спотворену. Але ми бачимо, що українці пам’ятають свою історію і неодмінно виборють майбутнє, прогнавши зі своєї землі ворожу чужоземну орду», — сказав Владика Федір.

З ініціативи Полтавського офісу УІНП на полтавському телеканалі «Місто+» продемонстрували документальні короткометражні відео УІНП «Повстання проти голоду»:

Та «Чому голодомор став можливим»:

Полтавський офіс УІНП