Її було встановлено в часи проросійського режиму Януковича неподалік Спаської церкви та пам’ятника московському царю і кату України Петру I 17 травня 2012 року російською громадою Полтави за підтримки Полтавського міського голови Олександра Мамая й облдержадміністрації. Зрозуміло, що вибір регіоналів як прокремлівської структури тоді впав на фельдмаршала Російської імперії, князя Івана Паскевича.

Меморіальна дошка російському військовому діячеві у Полтаві багатьма сприймалася як спроба посварити польський і український народи та як наруга над пам’яттю полеглих воїнів російсько-української війни за незалежність та жертв сучасних російських катів — мирних мешканців Бучі, Бородянки, Маріуполя, сіл і міст Донбасу, Київщини, Чернігівщини, Харківщини, Херсонщини.

«У Полтаві зроблено маленький крок в напрямку деколонізації — процесу всеохопного позбавлення українцями шкідливого російського імперського спадку. Все відбудеться цивілізовано, як і пропонувалося. Ніхто не збирається нищити, руйнувати, займатися вандалізмом: дошку російському фельдмаршалу передадуть до Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Як зауважив його директор Олександр Супруненко: для музею вона цінна не стільки постаттю Паскевича як фіксацією певних явищ періоду правління Януковича та тим, що вона….пошкоджена. Невідомі пошкодили її якраз у буремні дні Революції Гідності, коли по всій Україні тисячі українців вийшли на майдани, аби відстояти незалежність, українську ідентичність, вигнати януковича й очиститись від усього, що з ним було пов’язано», — прокоментував рішення комісії Олег Пустовгар.

Він нагадав, що у 2012 році владні проросійські сили спробували створити у Полтаві ледь не культ російського військового діяча Паскевича. Окрім помпезного відкриття меморіальної дошки, ще й назвали вулицю. Також наказали тодішньому гендиректору ОДТРК «Лтава» Миколі Ляпаненку створити документальний фільм. У Полтавському технічному університеті влаштували бучну псевдонаукову конференцію, яка викликала подив учених. Щоб потрапити в приміщення технічного університету, треба було пройти три перевірки. Туди пускали тільки за іменними запрошеннями. Вільний обмін думками не передбачався.

Довідково: Іван Паскевич- царський сатрап, душитель угорської свободи, народів Кавказу і права рука жандарма Європи, російського імператора Ніколая Першого. Судив членів Кирило-Мефодіївського братства, придушував селянські повстання.

А ще малорос з Полтави є катом польського народу. Кандидат історичних наук Володимир Володько у статті «Іван Паскевич-полковедь на службі жандарма Європи» розповідає: «1830 рік. Польща в складі Російської імперії. У Варшаві починається антиросійське народне повстання. Паскевич терміново виїжджає до Польщі як головнокомандуючий. З кривавими боями російські імперські війська пробиваються до міського валу та облаштовують там артилерійські батареї, щоб обстрілювати стару красиву Варшаву.

Радісну звістку про падіння Варшави везе до Петербургу князь Суворов, онук славнозвісного генералісимуса, який 37 років тому підніс покорену Варшаву імператриці Катерині ІІ. „Ти помстився за Росію, ти підкорив Варшаву — відтепер ти світлійший князь Варшавський!“ — відповідає Паскевичу російський імператор.

А далі російські бузувіри поляків топили в крові. Поляки називають цей час „ніччю Паскевича“: їхню автономію цілком скасовують; конфіскувавши майно у повстанців, послаблюють владу шляхти, змушуючи її перевести свої відносини із селянами на договірну основу; сейм розпускають, територію ділять на губернії, запроваджують надзвичайний стан, а фінансові розрахунки переводять на рублі; у Варшаві Паскевич зводить цитадель — символ російського панування і закриває місцевий університет — оплот „вільнодумства“.

Полтавський офіс УІНП