Засновник Полтавського приватного художнього музею Віктор Бажан та віце-президент Міжнародної макаренківської асоціації Андрій Ткаченко звернулися до президента України Володимира Зеленського з відкритим листом на тему збереження імені Антона Семеновича Макаренка, яке носить полтавська вулиця.

Наведемо уривки з цього звернення.

«Полтавщина завжди пишалася своїми великими земляками — людьми, імена яких сьогодні прикрашають географічну карту не лише України. Серед них особливе місце посідає один із плеяди просвітителів ХХ століття, чий творчий доробок у теорії й практиці виховання визнаний світовою науковою спільнотою, видатний український педагог, талановитий самобутній письменник, яскравий публіцист та надзвичайно ефективний освітній менеджер — Антон Семенович Макаренко (1888–1939 рр.).

Ще 71 рік тому полтавці, намагаючись увічнити пам’ять великого педагога-письменника, назвали одну з вулиць міста ім’ям Макаренка. Але зараз в контексті діяльності Комісії з питань найменування та перейменування елементів міського середовища та інфраструктури, увічнення пам’яті осіб та подій постало питання про можливу заміну цього міського топоніма. В той же час прогресивна громадськість Полтави — педагоги, освітні керівники, меценати, журналісти, краєзнавці, творча інтелігенція, студенти та інші — прагнуть не допустити формального підходу у цьому питанні, оскільки феноменальний резонанс, викликаний ідеями Макаренка у багатьох, у тому числі досить віддалених регіонах планети, змушує розглядати постать цієї людини як явище не стільки вітчизняної освіти 20-х років минулого століття, скільки європейської гуманістичної культури в цілому.

Як людина, що створила безпрецедентно ефективну педагогічну систему і зуміла зробити її надбанням широкої громадськості завдяки неперевершеному письменницькому таланту, Макаренко свого часу опинився у центрі прискіпливої уваги широких кіл. Його досягненнями захоплювалися вчені Анрі Валлон і Володимир Вернадський, педагоги Селестен Френе та Януш Корчак, прем’єр-міністр Франції Едуар Ерріо, письменники Луї Арагон, Анрі Барбюс, Юліус Фучік та багато інших. А вже в наш час Німецьке товариство наукової педагогіки внесло головну працю Макаренка — «Педагогічну поему» до списку 10 найвизначніших педагогічних книг ХХ століття.

Світ підкорений педагогічним і літературним талантом Антона Семеновича. 1988 р. ЮНЕСКО ініціювала святкування по всій планеті 100-річчя з дня його народження та внесла ім’я Макаренка разом з іменами Джона Дьюї, Георга Кершенштейнера та Марії Монтессорі до четвірки педагогів, що визначили спосіб педагогічного мислення ХХ століття. На перетині 2-го і 3-го тисячоліть у рейтингу ЮНЕСКО Макаренко знову посідає почесне місце у трійці кращих педагогів світу 2-го тисячоліття — разом з Я. А. Коменським і Д. Дьюї. Варто також відмітити, що найбільший у світі макаренкознавчий науковий центр, лабораторія «Makarenko-Referat», була ще в далекому 1968 році організована при Марбурзькому університеті (ФРН)…

Нині у країнах світу (за виключенням колишніх радянських республік) налічується понад 130 дитячих закладів, що носять ім’я Антона Макаренка, в самій лише Мексиці їх майже сотня. Щодо вулиць Макаренка, то вони прикрашають міста Болгарії, Італії, Мексики, Угорщини, Чехії та багатьох інших країн, на мапі ж Німеччині їх не менше семи…

У 1991 р. саме у Полтаві була заснована Міжнародна макаренківська асоціація, що об’єднує дослідників слова і справи Антона Семеновича із десятків країн світу, сьогодні її президентом є професор римського університету La Sapienza Н. Січіліані де Куміс (Італія). У 2001 році тут народилася і Українська асоціація Антона Макаренка, яку нині очолює членкиня-кореспондентка НАПН України, ректорка Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Марина Гриньова.

Взагалі маємо підкреслити, що для європейської і світової науки Антон Семенович Макаренко є видатним представником саме української освіти — як за народженням (м. Білопілля Сумської обл.), так і за основними професійними педагогічними досягненнями у виховних закладах Полтавської, Харківської і Київської областей. Взагалі, із 51 року свого життя Макаренко лише два провів поза межами України. По-друге, А. Макаренко є автором всесвітньо визнаної української трудової демократичної системи виховання, яка дозволила врятувати від голоду, загибелі і повернути в суспільство три тисячі підлітків, переважна більшість з яких — етнічні українці. Тож, відмовляючись від імені Макаренка в процесі дерусифікації топонімів, ми автоматично визнаємо цього видатного українця російським педагогом і «даруємо» вельми охочій до чужого росії всю його світову безсмертну славу! Чи пробачать нам нащадки таке потурання мародерам?»

***

Підписанти попросили Володимира Зеленського зберегти ім’я Макаренка на мапі Полтави.

На нашу думку, окрім листа президенту, авторам листа краще було б захищати ім’я педагога на місцевому рівні, адже остаточне рішення про перейменування приймається у Полтаві, а не у Києві.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»