Мене такі меседжі бентежать, бо як мінімум можуть бути частиною російської пропаганди антисемітизму або використовуватися російським ІПСО. Гірше — таке ІПСО може працювати на російськомовне населення Ізраїлю, який є партнером України в геополітичних альянсах.

А ще наприкінці вересня Полтавщина святкує дні визволення від німецько-фашистських загарбників. Мій рідний Кременчук відзначає цю подію 29 вересня, що збігається із Днем пам’яті трагедії Бабиного Яру — одного з найкривавіших символів Голокосту. Тому давайте поговоримо про євреїв, українців і Кременчук.

Не буду на себе брати знамена українського експерта в юдаїці, але, провівши деякі дослідження, можу зробити висновок, що Україна є однією із ключових територій розвитку як хасидизму, так і території поселення євреїв у світі. Відтак, як громадянин, вважаю, що наша державна культурна політика і політика політичного виховання мали би бути скориговані для більш чіткого розуміння того, хто ми є і чому ми — українці — занадто сильно пов’язані із євреями, щоб навіть пробувати говорити про антисемітизм.

Спойлер. Не тому, що у жилах Президента України тече єврейська кров.

Перше — українці і євреї жили разом і розвивалися паралельно кількасот років.

Єдине, у кожного була своя роль і права в тогочасному суспільстві. А таки українська та єврейська культура, релігія і мова розвивалися одночасно на одній і тій самій території, не заважаючи одне одному. Так, звичайно, винятки і конфлікти були, і про них знають і мають пам’ятати обидві сторони. Ці винятки мають лягти в основи національної політики щодо нацменшин, а також — самоідентифікації.

Про те, як євреї і українці жили за принципом мутуалізму, цікаво пояснив гостьовий лектор Єльського університету Глен Діннер

Друге. Антисемітська політика як російської імперії, так пізніше і СРСР, була покладена для розпалювання внутрішньої ворожнечі всередині України.

Логічно, що коли частка євреїв серед населення території України є однією із найбільших, їх вигідно робити винними в проблемах українців. Фактично, дуже зручна тактика, яка не давала розвиватися громадянському суспільству і посилюватися національній ідентичності. А ця ідентичність із євреями майже спільна. Ось «Радіо Свобода» дуже добре на прикладі Петлюри описало, як під час громадянської війни в 1917 році українців, і самого Петлюру, звинуватили у вбивстві тисяч євреїв. Потім цією історією зручно скористалася агентура НКВС срср, вбивши Петлюру, а зараз на цій балалайці продовжує грати путінська пропаганда.

Радянська, а тепер російська, пропаганда усім в голови вбивала антисемітські наративи, звинувачуючи українців в утисках проти євреїв.

Посилання на матеріал Радіо Свобода:

Третє. Український Єрусалим.

На фоні згаданого вище, а також того факту, що українці із євреями жили по сусідству один з одним, я вирішив пошукати, чи маю серед свого коріння щось єврейське, як у Президента. Прямих доказів не знайшов, знайшов лише звʼязки із козацькими родами, які кількасот останніх років проживали на теренах Полтавщини і сучасного Кременчуцького району.

Щодо непрямих доказів, тут можна лише гадати. Якщо у вас «кременчуцьке» коріння, то вірогідність мати єврейські корені досить висока. Наведу кілька фактів.

Отож, на кінець 19 століття на території Кременчука проживало близько 32 тис. євреїв, що складало близько 60% населення міста. 99% із них говорило на івриті на рівні із українською та російською мовами. Кременчук був одним із ключових центрів хасидизму в Україні. Його регулярно відвідували релігійні лідери різних течій хасидизму, які надихалися станом євреїв у Кременчуці. На цей період в місті працювало 2 синагоги та 18 молитовних будинків для євреїв. За це місто прозвали Єрусалимом України.

Із цікавого — у листопаді 1917 року у будівлі тодішньої Кременчуцької міської ради на івриті було зачитано ІІІ Універсал Центральної Ради. Очевидно, що це могло означати про наміри будувати спільне майбутнє двох національностей в одній українській державі.

Крім того, кременчуцькі євреї у 1882 році відрядили делегацію в «Землю Ізраїля», де заснували місто Ришон де Цион.

Щодо хасидизму, то варто зазначити, що дві доньки рабі Нахмана, до чиєї могили в Умані хасиди з усього світу влаштовують паломництво, поховані у Кременчуці на старому кладовищі. Тобто Єрусалимом в Україні хасиди не просто так називають це місто. Більше інфо про це тут: https://kremenhistory.org.ua/docheri-rabbi-nahmana-iz-braclava-sara-i-haja-pokojatsja-v-kremenchuge/

Підсумовуючи цей блок зазначу — саме через антисемітську політику російської імперії і встановлення «межі осілості», далі якої не було дозволено селитися євреям, українці та євреї мають таки багато спільного в своїй історії. І ця історія є частиною нашої спільної ідентичності, подобається нам це чи ні.

Межа осілості, між іншим, проходила по тих територіях сучасної України, за які сьогодні найбільше точаться бої проти москалів. Усім раджу відвідати виставку про євреїв Бахмута у Бабиному Яру. Вона про те, як фашисти знищили єврейську громаду в Бахмуті так само жорстоко, як сьогодні москалі знищили це місто знову.

Четверте. Голокост.

Із цим питанням мене познайомила директорка Меморіального комплексу «Бабин Яр» Роза Тапанова. Ця трагічна сторінка як в українській, так і в єврейській історіях є найяскравішим доказом того, що радянська політика була побудована на антисемітизмі, обмеженні прав євреїв, а також звинуваченнях українців у антисемітизмі. Українці так само, як і євреї були жертвами фашизму під час WWII. Так, українці як національність не були ціллю для етнічних чисток фашистами, але саме українські євреї, так само як і євреї Польщі чи Франції, були, тому то смерть мільйонів євреїв це рана в тому числі на серці українського народу.

На території сучасної України знаходиться значна кількість місць концентрації та знищення євреїв під час Голокосту. Найвідоміший — Бабин Яр у Києві. Про масштаби знищення євреїв у Бабиному Яру радянська влада намагалася замовчати, зміщуючи акценти на те, що там розстріляли не лише євреїв, а й інших. Так, там були й інші, але Бабин Яр — це в першу чергу про знищення київських євреїв. Потім були й інші спроби поховати памʼять про десятки тисяч вбитих євреїв під час Голокосту. За різними оцінками, у Бабиному Яру знищили від 100 до 150 тис осіб, що складало від 15 до 20% населення тогочасного Києва.

У Кременчуці під час Голокосту ситуація була такою ж страшною, як і в Києві. Тоді було знищено близько 8 тис. євреїв та інших осіб, що складало близько 10% населення міста. Ця неймовірна за своїм масштабом кількість жертв замовчувалася десятки років.

Знищена памʼять перенеслася і в сучасну Україну, бо на місці фактичного розстрілу 30 тисяч євреїв у Бабиному Яру побудували багатоповерхівку, а в Кременчуці на місці розстрілу людей під час Голокосту тільки у 2015 році встановили памʼятний знак. Але місце приблизне, бо там усюди радянські багатоповерхівки.

Більше того, українці на 4 місці після Польщі, Нідерландів та Франції по кількості праведників народів Світу, тобто людей, які захищали євреїв під час Голокосту. Навряд чи люди, ризикуючи своїм життям під час фашистської окупації України, рятували євреїв, якби не вважали їх рівними собі. Такі ж самі праведники жили і в Кременчуці, зараз відомо про 6 таких кременчужан.

Кому заважала памʼять про Голокост? Навіщо в СРСР створювали міфи про українців-антисемітів і посібників фашизму?

Очевидно, що це цікаво тим, хто не хотів, щоб українці і євреї обʼєднували себе спільним минулим. Що в цих іграх зацікавлені росіяни, які несуть пропаганду про українців-фашистів простому люду по всьому світу, виправдовуючи свою війну серед людей, які правди не знають.

А як вони знатимуть, якщо і ми, українці, продовжуємо вестися на радянські міфи і російську пропаганду, підтверджуючи їхні тези і підтримуючи неповагу до тих самих хасидів.

Подобається нам чи ні, а хасиди і євреї є частиною нашої національної ідентичності, так само як і ми, українці, є частиною ідентичності євреїв.

P.S. У липні цього року у Кременчуці на базі ВПУ №7 було відкрито музей Голокосту, де широкому загалу розкривається інформація про жертви серед кременчужан у тій страшній трагедії.

Більше інфи про нього тут: https://kremenchuk.holocaustmuseum.info/holocaust/golokost-kremenchuk/

Народний депутат України Олексій МОВЧАН