Після змін, ухвалених Кабінетом Міністрів України до постанови №600, багато хто вирішив, що ситуацію з відключеннями критичної інфраструктури вже взяли під контроль. Насправді ж ми зараз маємо не рішення, а паузу. Тимчасову. І саме в цьому головний ризик.

Суть проблеми проста. На рівні області формується перелік об’єктів критичної інфраструктури — тих, які не можна відключати від електропостачання. Від того, наскільки грамотно і відповідально буде складений цей перелік, залежить робота лікарень, соціально важливих закладів, а також наявність води і тепла в наших домівках.

Особливо гостро це питання стосується Полтававодоканалу. Водопостачання і водовідведення напряму залежать від електроенергії. Під час відключень зупиняються насосні станції. Навіть після відновлення світла воду неможливо подати миттєво — зношені мережі цього не витримують. Систему доводиться запускати поступово, і цей процес займає години. Якщо в цей момент відбувається нове відключення, місто знову залишається без води.

Не менш загрозливою є ситуація з лікарнями, пологовими будинками, геріатричними інтернатами та іншими соціально значущими закладами. Без чітко визначеного статусу критичної інфраструктури вони також можуть потрапляти під графіки відключень. А це вже прямі ризики для життя і здоров’я людей.

Станом на сьогодні вдалося добитися того, що найгірший сценарій поставлений на паузу. Але пауза — це не рішення. Це лише час, який потрібно використати правильно.

Якщо зараз не довести цю роботу до кінця, ми ризикуємо повернутися до ситуації з відключеннями лікарень, відсутністю води і тепла в квартирах. Саме тому розслаблятися рано.

Це питання потребує постійної уваги, контролю і системних рішень. І я й надалі триматиму його на контролі, щоб інтереси полтавців були захищені не на словах, а на практиці.

Олексій ЧЕПУРКО