Кілька днів тому в соціальних мережах з’явилося відео перших встановлених пам’ятних стел на Каштановій алеї. У коментарях думки полтавців розділилися: частина містян підтримувала цю ідею та зазначала, що деякі родини полеглих воїнів 10 років чекали на створення такої пам’ятної алеї в Полтаві. Також були полтавці, які у коментарях критикували встановлення стел через їхнє місце розташування: мовляв, «кладовище» у центрі міста.

Думку про «цвинтар» на Каштановій алеї підтримала й Марія Піддубна. Жінка опублікувала в Instagram фото алеї з нещодавно встановленими пам’ятними щитами у чорній захисній плівці, назвала встановлення лайливим словом із сексуальним підтекстом та зазначила, що краще б влада віддала гроші родинам захисників. Нижче повний текст зі сторіс Марії Піддубної:

«Каву на цвинтарі я ще не пила… Шо це за *уйню зробили у центрі міста?! Я розумію коли є один меморіал, у пам’ять наших загиблих воїнів. Бо усі, хто віддав життя у цій війні є героями, без винятку…

А це чисте відмивання коштів, які, як мінімум можна було відати сім’ям тих, хто на цих монументах».

Після критики місця встановлення пам’ятних стел, до Полтавської міськради звернулося ГО «Сім’ї загиблих учасників бойових дій Полтавщини», якою керує мати полеглого воїна Артема Медведєва — Світлана Медведєва. У зверненні було прохання родин загиблих захисників оприлюднити їх відповідь щодо негативних висловлювань у соцмережах щодо встановлення стел на Каштановій алеї. Зокрема і висловлювань полтавської фотографині.

Рідні воїнів нагадали, що полтавці спокійно п’ють каву також завдяки тим, хто віддав своє життя у боротьбі з російськими окупантами. І нова Алея Слави в Полтаві — це нагадування про продовження війни та місце вшанування загиблих захисників України. Нижче текст звернення сімей воїнів:

«Нам, родинам Героїв та Геройок, що загинули в російсько-українській війні, боронячи Україну, захищаючи кожного полтавця, боляче бачити як у соціальних мережах поливають брудом нашу ініціативу щодо облаштування у центрі міста «Алеї Слави». Ми засуджуємо подібні висловлювання.

«Алея Слави» — не інсталяція, не атракція, не примха. Це важливий крок до меморіалізації та вшанування наших полтавських героїв. Це нагадування про трагічну сторінку історії України, що у найболючіший спосіб торкнулася мільйонів сімей.

Перепрошуємо, якщо портрети наших синів, братів, батьків, чоловіків, яких ми вже ніколи не зможемо обійняти, які ухвалили рішення боронити кожного з вас і повернулися до рідного міста на щиті, заважають комусь пити каву, гуляти алеєю, не дають забути про те, що війна триває.

Комусь алея схожа на кладовище. Проте уся наша країна перетворюється на цвинтар: на окупованих територіях ховали сусідів у дворах, у лісах — масові поховання закатованих, у кожній родині буде свій цвинтар. Якщо комусь заважають пам’ятні стели на алеї, то вони це не усвідомили, що вся Україна — великий цвинтар, завдяки виродкам з росії.

Пишучи коментарі та висловлюючи власні думки, не забувайте, що ми щодня наново проживаємо біль втрати. Ми вчимося жити заново, спрямовуючи свої сили на допомогу Збройним Силам України та докладаємо максимум зусиль, щоб подвиг наших рідних, що полягли за Україну, не було забуто.

«Алея Слави» — це нагадування усім, що війна триває, що вона концентрована десь там, далеко, що ворог забирає найдорожче, перетворюючи життя родин на згарище спогадів. Це місце, де кожен може вшанувати тих, хто загинув на полі бою, щоб усі ми могли жити далі. Жити свідомо, з користю, з пам’яттю про Героїв та Геройок і не забувати, завдяки кому спокійно П’ЄТЕ КАВУ».

Нагадаємо, 10 жовтня управління ЖКГ Полтавської міськради уклало договір із підприємством «Вектор буд монтаж» щодо встановлення конструкцій проєкту «Полтава пам’ятає Героїв» на Каштановій алеї. За договором підрядник встановить пам’ятні стели за майже 2 млн грн. Наразі готові 180 конструкцій.

Пам’ятні стели з портретами полеглих воїнів, життя яких було пов’язане з Полтавською громадою, встановлять на Каштановій алеї у хронологічному порядку: починаючи з втрат під час антитерористичної операції на сході України.

Ольга ГРИНЕНКО, «Полтавщина»