«Полтавщина» писала про підготовку окремих місцевих політиків до можливих місцевих виборів у 2025 році. Це свідчить про те, що вказані політики хочуть переобратися, тому вже зараз ведуть за це боротьбу.

Інші полтавські політики, зокрема нардепи, не надто балують своїх виборців зустрічами та спілкуванням. Їхня поодинока медійність більше пов’язана із всеукраїнськими подіями. Складається враження, що до виборів вони не готуються в принципі, навіть якщо вони будуть в далекому майбутньому.

Один із прикладів — народний депутат та у минулому шоумен Андрій Боблях, який обрався по 145-му округу (це колишні Полтавський, Котелевський райони Полтавської області та Київський район Полтави).

Згадується його спільна із Дмитром Нальотовим прес-конференція в аварійному Кадетському корпусу, яку вони провели у червні 2019 року.

Андрій Боблях тоді ще у статусі кандидата пообіцяв:

«Перші мої законопроекти стосувалися б зняття недоторканості й боротьби з корупцією. Недоторканість мені не потрібна. Для мешканців Полтави буду щось робити. Впливати на комунальний транспорт. Я знаю, що таке маршрутки — як спекотно в салоні. Я видам законопроект, щоби давати місту дотації на нові автобуси й тролейбуси. Також треба в селах почати робити дороги. В селі проїхати нереально»

На сторінці Верховної Ради наразі, на жаль, немає інформації про законопроекти Андрія Бобляха щодо відмови від недоторканості та дотацій для нового муніципального транспорту. Натомість під час своєї останньої медійної активності у Полтаві нардеп Боблях взяв участь у презентації щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка відбулася у Полтавській політехніці.

Натомість у загальноукраїнських ЗМІ опубліковане інтерв’ю з Андрієм Бобляхом, який доповів про свою вересневу поїздку до Туреччини, де перебувають українські діти з інтернатів. Їх проживання забезпечив меценат Руслан Шостак.

Нардеп від Полтави пояснив тоді журналістам:

«Такі візити дуже корисні, бо побачити на власні очі завжди краще, ніж просто почути. Я знав про те, що після початку повномасштабного вторгнення велику кількість дітей евакуювали до Туреччини, де забезпечили їм комфортні умови перебування. Тож коли від Мінсоцполітики надійшов запит, щоб хтось з нашого комітету поїхав у складі моніторингової місії до Туреччини, погодився… Діти живуть у готельному комплексі поблизу Кемеру. З міркувань безпеки ми його не називаємо, але це котеджна забудова біля моря»

Полтавські виборці, які віддали свої голоси за Андрія Бобляха, напевно, десь у глибині душі й раді, що обрали депутата, який тепер, у складний воєнний час, інспектує умови проживання українських дітей на Анатолійському узбережжі. Однак, як здається, вони б ще більше зраділи від активної участі депутата у міських проблемах. Зокрема, і в частині побутових та соціальних умов проживання ВПО чи інших малозахищених верств населення.

Повертаючись до тези про те, що окремі наші діячі не збираються переобратися, то можна припустити, що інколи відмова депутата від переобрання — це краще, ніж палке бажання іншого «перезавантажити» свій мандат.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»