Південно-західна околиця Полтави — селище Яр — багато років поспіль залишається відрізаною від громадського транспортного сполучення з іншими мікрорайонами Полтави — туди не ходить жодна маршрутка. Місцеві мешканці засипали міськраду проханнями про необхідність запуску автобуса, який би курсував у їх район.

У діалозі із транспортним відділом Полтави окреслили два маршрути: № 58 «с. Яр — Алмазний — Половки — Яр» та № 48 «с. Яр — Юрівка — Центр». На останній маршрут збирався ставити автобус перевізник ФОП Волинець Л.І. Однак у березні 2022 року його мобілізували до лав Збройних сил України. На маршрут № 58 хотіли поставити автобус ТОВ «Євробус Полтава», проте не дозволила якість дороги.

Мешканці пропонували запустити автобус вулицями Юрія Тимошенка («Тарапуньки»), Кишинівською, Білоцерківською, Червневою та Чорнухинською. Транспортний маршрут дорогу і дійшов до висновку, що він не відповідає вимогам безпеки пасажирів. Запропоноване місце для розвороту автобуса та висадки пасажирів біля бані «BAS» не має потрібного покриття, а його площа недостатня для здійснення маневру. Відсутні тротуари, повороти з вузьким радіусом, велика кількість чагарників та дерев, наявність ділянок доріг з підйомом і обмеженою видимістю. На маршруті також відсутні необхідні дорожні знаки та траспортне огородження.

Мешканці отримували відписки від ЖКГ про те, що тільки після приведення дорожньої інфраструктури до ладу, можуть запустити рух автобуса.

Яр — мікрорайон ізольований від Полтави

Мешканка району Лідія Помаранська розповіла, як Яр залишився без обіцяного громадського транспорту та соціальної інфраструктури:

— У 90-х роках в Яру нічого не було, одне поле люцерни. Люди, які отримали земельні ділянки, почали будуватися. Тодішній генеральний план передбачав для Яру школи, садочки, аптеки, магазини, спортивні майданчики. Протягом наступних років Шевченківська райрада роздала земельні ділянки, дійшло навіть до дубів, лісів і території під ЛЕП. Проте місто інфраструктуру в цьому районі не розбудувала. Поступово люди за свої кошти провели воду, каналізацію, газ. За 33 роки все, що є в мікрорайоні, люди самі зробили. Чиновники говорили — проведіть всі комунікації, а потім ми вам зробимо дорогу. В результаті ми самі збирали кошти на щебінь та асфальт.

Мамай, коли перше балотувався на міського голову, приїжджав у Яр. Його запитали про дороги і транспортне сполучення. Він сказав, що все зробить. Яр весь проголосував за нього лише через обіцянку зробити дорогу. Він провів чудовий ремонт на Кишинівській вулиці, проте її не можна використовувати для громадського транспорту через крутий підйом. Нову дорогу використовує сам Мамай. Так йому зручно повертати із Київської траси через Кишинівську вилицю одразу на Світанкову у свій маєток. Його «джип» по крутому підйому без проблем піднімається.

У нас не тільки немає громадського транспорту, а і таксисти беруть більше коштів, бо не хочуть їхати поганою дорогою. Наші діти ходять у 28-му, 29-ту школи на Алмазному або в школу на Половках. Для шкіл області замовили 33 автобуси, чому шкільні автобуси не їздять в Яр?

Шевченківський район Яру дуже відрізняється від Київського району. В Київському — широкі дороги, особняки. А із Шевченківського далеко і до Половок, і до Київської траси. Ми наче відрізані від міста. У Шевченківському районі дуже багато пенсіонерів, інвалідів, переселенців. Найбільша забава дітей — це по щебню ходити. Найближчі дитячі майданчики, школи, аптеки знову ж таки на Половках.

Тепер мешканці Яру сподіваються, що їхнє звернення прочитає Катерина Ямщикова і допоможе запустити автобус в мікрорайон.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»