Ініціювала створення Інституту шляхетний пан княгиня Варвара Рєпніна – онука останнього українського гетьмана Кирила Розумовського та дружина полтавського генерал-губернатора Миколи Рєпніна. Створення цього навчального закладу було погоджено у 1818 році й тоді він мав назву: Дворянський благодійний інститут. Першочергово кандидаток у вихованки визначали з дівчат найбідніших дворянських родин, які жили в Полтавській губернії. Їх навчання спонсорували заможні дворяни. 

«Дворяни зголошувалися утримувати та відповідно кожен робив благодійні внески. Там суми зустрічаємо від 30 до 50 копійок. 

З часом, як показала практика, не всі вносили благодійні внески, не всі платили повністю суми або сплачували їх невчасно. Це стало причиною того, що в 1827 році Микола Рєпнін робить звернення для того, щоб цей навчальний заклад внесли у реєстр державних, щоб виправити проблеми з фінансуванням. 

Створюється наглядова рада де керувати справами буде знову ж таки княжна Варвара Рєпніна. І Варвара ставить доволі високу планку в освіті. Тобто, цей навчальний заклад навіть на першому етапі формування, він мав давати інститутську освіту. Дівчатка, які приходили туди, мали на виході бути вчительками, відповідати за економію, бо вони вивчали і мови, і історію, літературу. 

Обов’язкові мови: французька, німецька, латина. Обов’язкова арифметика, географія, історія світова. Зустрічаємо інформацію про вивчення давньої історії, особливо акцент на історії Риму тощо. А потім ще окремо музика, мистецтво, обов’язково рукоділля, танці. Умовно у світському колі ця панянка могла підтримати будь-яку розмову. Знову ж таки всі правила етикету, представлення, сервірування», ‒ розповіла гідеса Анна Шендрик. 

Зі свого заснування навчальний заклад був розташований на території садиби генерал-майора та мецената Семена Кочубея. Нині на цьому місці університет «Полтавська політехніка». Для Інституту шляхетних дівчат Семен Кочубей віддав території, що були прилеглі до будівлі навчального закладу. 

«Він уступав не просто сам будинок, а ще величезну паркову територію, луки, сінокоси і так далі. Плюс є описи: ще коли прийняли цей маєток на баланс, як навчальний заклад, була альтанка, яка мала свою історію, яка зображується на гравюрах Стадлера, що з неї видно й Іванову Гору та Хрестовоздвиженський монастир. Є ось цей акцент на альтанці її історичності, що там багато цікавих людей було тощо. Тому відповідно це вдається не просто будинок, це величезна територія ‒ дуже великий меценатський крок», ‒ зазначає Анна Шендрик.

В Інституті шляхетних дівчат Варвара Рєпніна сформувала потужний викладацький склад, про це розповіла науковиця Алла Тимошенко:

«Колосальна конкурентність до підбору кадрів навіть простих викладачів. Коли я досліджувала матеріали: хто викладав в інституті шляхетних панн і для мене надзвичайно здивуванням великим було, що пані Юлія Реньї, приїхала в Полтаву за рекомендацією кардинала, підкреслюю – найвищої духовної особи Франції. 

Якщо говорити про те, хто їде за рекомендаціями та викладає тут, то навіть простий вчитель не потрапляє до конкурсної роботи. Третина викладачів Інституту шляхетних панн приїздить з Лейпцизького інституту. Це за основу береться європейська система шкільного навчання». 

Більше про історію Інституту шляхетних дівчат слухайте у подкасті «Стара Полтава».

Крім Youtube, інші подкасти «Старої Полтави» доступні на Apple Podcast, Google Podcast, Spotify, PocketCast, RadioPublic чи за RSS-посиланням.