Прогулюючись Каштановою алею можна побачити, що майже кожне дерево має одне або декілька дупел. А якщо підійти ближче, то на розвилці між гілками видно потріскану кору, що є ознакою неправильного формування гілки, яка втрачає свою міцність і може впасти від пориву вітру. Деякі каштани не зважаючи на свій молодий вік мають сухі гілки й жовті листочки. Алеї всього 20 років, а замість завезених вітром дерев, комунальники встигли висадити молоді каштани

ІВ «Полтавщина» поспілкувалася із ландшафтним архітектором Ольгою Іващенко. Вона займалася визначенням інвазійних дерев у Прирічковому парку і розповіла про стан дерев на Каштановій алеї.

— На каштанах можна побачити дупла й тріщини на корі. Що можна сказати про здоров’я цих дерев?

— Ця морфологічна особливість називається аномальна розвилка росту. В середині деревина розділена і не здатна витримувати вагу гілки. Дуже часто така розвилка формується у кленів і каштанів через особливості їх гілкування. Чи скоро впаде гілка риторичне запитання, але порівняно зі здоровим деревом ризик падіння цього дерева набагато вищий. Це ознака того, що посадковий матеріал був неякісним, а потім дався взнаки неправильний догляд. Тобто, таке дерево мало вибрикуватися ще на розсаднику і не піти у виробництво. В розвинених країнах дерева такої якості не допускаються до посадки в містах вздовж вулиць.

— А дупла утворюються від того, що дерево неправильно обрізали?

— Звісно, але його обрізали, бо гілка заважала і її неправильно сформували на розсаднику. Перша причина такого стану дерева — відсутність формовки. Зазвичай висаджують дерева ростом два метри, а гілки починають іти в сторони на висоті 30 см. Таку гілку доведеться зрізати, бо вона буде заважати руху. Щоби посадковий матеріал був якісний, спочатку досягається певна висота, всі гілки, які нижчого рівня, видаляються. Тому у майбутньому гілки не заважають руху і немає необхідності їх зрізати. Це називається якість стандартного посадкового матеріалу. Стандарти вирощування яблуньки у садку бабусі й дерева для міста — різні.

— Наші комунальники просто приїжджають і спилюють гілку.

— Якщо не повезе, гілку ще і зафарбують. Це пришвидшує ріст грибів у стовбурі й скорочує термін експлуатації дерева на кілька десятків років. Заходи із правильного вирощування саджанців дерев спрощують життя комунальникам і економлять велику кількість бюджету. Набагато простіше утримувати високодосвідчених садівників, які на розсадниках будуть працювати, ніж потім виїжджати з бензопилами і спилювати зайві гілки. Садівники, які обрізають дерева, обходяться дорого, як і будь-які вузько кваліфіковані спеціалісти. Вони знають всі нюанси обрізки. Таких спеціалістів називають арбористами, це люди з вищою освітою. У нас в арбористи перекваліфіковують із лісників, хтось із ландшафтників. Вони працюють з архітектурою дерева. В ідеалі в кожному місті має бути штатний арборист, який буде розробляти плани щодо ведення таких гілок.

— А якщо у дерева уже аномальна розвилка, його можна врятувати?

— Є купа технологій. Наприклад, одну із них превентивно використовують, щоби ця гілка ні на кого не впала. Якщо уже така ситуація сталася, тоді догляд стає дорогим. Одна справа сформувати рослину, інша — працювати із деревами й нести відповідальність за встановлення цієї системи. Утримання такого дерева — це дуже дорого. Має бути вагома причина чому його потрібно залишити. В цьому випадку систему встановити можливо, але потрібно близько €2000 на одне дерево. Cинтетичні, стальні, комбіновані метало-пластикові троси тримають 600-700 кг дерева. Цю систему постійно постійно підтягують і доглядають за нею. З такими деревами як на Каштановій алеї ніхто бавитися не буде, це занадто дорого.

— Якщо комунальники просто замазують зрізану гілку фарбою, такі маніпуляції допомагають рослині?

— Ні, роблять ще гірше. Уявіть, що у вас рана, а ви взяли і замотали її плівкою. Вона у вас просто інфікується. З деревами відбувається той же самий процес, просто довший у часі.

— Краще просто залишити спиляну гілку?

— 100% краще. Є сенс замазувати, коли виконують певну реставрацію для вікових дубів, але тоді використовують різні спеціальні препарати, наприклад, фунгіцид. Це безколірна речовина, яка вбирається в стовбур і не дає грибам розвиватися. Зрізаний стовбур — це ворота для інфекції. Можна провести аналогії із цілісністю шкірного покриву людини. Поки покрив цілий, то все нормально, коли ви робите велику рану — це відкриває ворота для інфекції. Здорові сильні дерева справляються своїм імунітетом, але не тоді, коли у вас півноги здерто.

— Дерева на Каштановій алеї майже всі у дуплах. Скільки років вони можуть прожити?

— Буде те саме, що і з минулою алеєю. Якісь дерева виживуть, якісь ні. Якщо порівнювати із попередньою алеєю, тоді клімат був кращим. Зараз почастішали посухи і буревії, стали сильнішими пориви вітру. Я прогнозую, що падіння дерев розпочнеться при досягненні 40 років.

— Якщо їм зараз 30 років, то через 10 вони вже почнуть падати?

— Каштани живуть по 100-200 років у лісах. Враховуючи всі фактори у місті, то вони проживуть вдвічі менше. У місті екстремальні умови для рослин. Строк експлуатації каштана в міському середовищі 50-60 років. Як показала практика попередніх каштанів, вони почали падати значно раніше. Ці каштани проживуть максимум 40-50 років. В будь-якому випадку постійно залишається небезпека, що шквальний вітер, в комбінації з ожеледицею чи рясною грозою, подме і неправильно сформована гілка упаде комусь на голову.

— Які дерева потрібно садити у Полтаві, щоби було економно, а вони стояли довго?

— Будь-які дерева будуть дорогі, потрібно завжди виходити із місця їх розташування. Якщо це широка вулиця, то це можуть бути клени, платани, каштани. Якщо це вузька вуличка — це можуть бути сакури, магнолії.

Історія Каштанової алеї

У 1913 році Каштанова алея була насаджена на честь 300-річчя дому Романових. Деревця росли повільно, нерідко гинули, і їх доводилося часто замінювати. У 1970 році Каштанову алею оголосили ботанічною пам’яткою природи. 

У 2003 році старі й аварійно-небезпечні дерева були спиляні. Дерева були із сухими гілками і дуплами. Остаточним приводом став трагічний випадок, коли гілка вбила мотоцикліста. Після цього керівництво міста вирішило не доглядати за старими деревами й спиляти їх під корінь, щоб висадити нові. 10-річні саджанці були привезені із Запоріжжя. 

Наразі найстаршим деревам на алеї уже по 30 років. Періодично деякі дерева гинуть, падають від вітру, тому працівники КП «Декоративні культури» висаджують молоді дерева.

Як згадує краєзнавець Леонід Булава, в природі гіркокаштан кінський (наукова назва дерева) живе біля 300 років. «Каштану Вавілова» на Дослідній станції вже біля 150 років й почуває він себе добре. На алеї ж умови зростання не дуже сприятливі. Плюс в останні десятиліття каштанам шкодили кладки метелика «мінуюча міль». Тому старі дерева не дожили й до 100 років.

Разом із «Каштановою алеєю» учні Полтавського реального училища та інших тодішніх закладів середньої освіти Полтави в тому ж 1913 році висадили «Романівський парк» на Сінній площі. Частково його вирубали ще в 1930-х, коли будували будинок по Соборності №46, а частково його ділянка збереглася біля стадіону «Ворскла».

Нагадаємо, що цього року комунальники спиляли частину дерев на алеї тополь на Половках.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»